[Ред.]Джерела
Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.
Агре́сія (лат. aggressio — напад) — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.
Існує багато теорій пояснення агресії.
Так, теорія відомого психолога Гобса, наприклад, витікає з твердження, що всі люди по своїй природі егоїстичні, брутальні і жорстокі, тобто агресія закладена у підсвідомості як інстинкт, саме через «тваринну» сторону людської натури.
Зіґмунд Фройд загалом підтримував точку зору Гобса, але він пішов ще далі, розвинувши свою «теорію двох інстинктів». Вона полягає ось у чому. В кожній людині існують так звані інстинкт життя та інстинкт смерті. Інстинкт життя забезпечує енергію для існування росту і розвитку, у той час як інстинкт смерті працює на самознищення індивіда. Інстинкт смерті часто спрямовується назовні, проти навколишнього світу у формі агресії. Енергія інстинкту смерті постійно акумулюється в людині. Якщо вона не реалізується в маленьких дозах, то в решті-решт виллється в екстремальній формі. Спосіб очищення від негативної енергії — катарсис (емоції виражаються через плач, слова, символічні дії і т. д.).
Етнолог Кондрад Лоренс після довготривалого вивчення поведінки тварин розвинув теорію, що агресія — це успадкована спонтанна готовність боротися за існування або захоплювати і захищати власність.
Також існує теорія впливу на агресію генетичних факторів, яка була неодноразово доведена за допомогою експериментів з близнюками. Гени можуть впливати на поведінку через кодування, вироблення специфічних білків, які функціонують в мозку і нервовій системі і прямо впливають на поведінку людини.
Якщо говорити про фізіологічні причини агресії, то тут головну роль відіграє лімбічна система. Мозкове захворювання лімбічної системи було характерним для людей, в яких проявлявся синдром дисконтролю, що характеризується безпричинною жорстокістю, патологічною схильністю до насильства.
Як у людей, так і у тварин, особи чоловічої статі завжди виявляють більшу агресивність, ніж жіночої; — можливо це частково результат раннього впливу статевих гормонів на мозок. Особи жіночої статі, яким були введені чоловічі статеві гормони, поводились більш агресивно, але все одно не так, як особи протилежної статі, яким нічого не вводили.
Через 20 років після Фрейда була висунута альтернативна гіпотеза агресії. Агресія визначалася як набутий (а не інстинктивний) захисний механізм, спричинений зовнішніми факторами, а не внутрішніми. Так, наприклад, діти в країнах, що перебувають в стані війни, починають набагато раніше і яскравіше проявляти агресію, ніж їх ровесники, які живуть в мирний час. Взагалі, агресія часто виникає як так званий «захисний механізм» проти впливів ворожого оточення.
Останнім часом, великий вплив на психіку і поведінку дітей мають засоби масової інформації. Експериментально доведено, що діти, які часто дивляться передачі з елементами насильства, стають більш неврівноваженими і агресивними. Більше того, вони починають сприймати насильство, як нормальне явище.
Також не можна залишити поза увагою вплив на поведінку людини алкоголю і наркотиків. Багато людей відносяться до наркотиків так само упереджено, як і до алкоголю, хоча особи, які вживають легкі наркотики, менш небезпечні для суспільства, ніж ті, що зловживають алкоголем. Численні експерименти, а також статистика, довели, що більшість злочинів скоюється людьми в стані алкогольного, а не наркотичного сп’яніння. У той час, як алкоголь підвищує агресивність, легкі наркотики, зокрема маріхуана, її зменшують.
В будь-якому випадку, агресія є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов. Але, цей шлях не є найоптимальнішим, і тому, мабуть, слід знаходити інші шляхи виходу з складних життєвих ситуацій.
Масова агресія. За весь період розвитку людства і у наш час неодноразово виникали проблемні ситуації, що вирішувалися за участю діючих (агресивних, бунтівних) мас.
Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.
Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії:
• фізіологічні (алкоголь, наркотики);
• психологічні (неможливість досягти мети, стан фрустрації);
• ситуаційні (наявність лідерів та можливостей прояву агресії);
• провокаційні дії з боку влади або якийсь привід, що підтверджує безнадійність ситуації;
• конкретний об'єкт агресії.
Найефективніший механізм впливу на діючий натовп -позбавлення його учасників анонімності: фіксування облич людей за допомогою теле- і відеозйомок, активне демонстрування їх у репортажах з місця подій, а також на великих екранах, встановлених поблизу місця розташування натовпу; або позначення учасників натовпу за допомогою фарби, яку не можна змити. Ці та подібні заходи помітно знижують активність та агресивність натовпу.
Розпад маси. Потреби (ситуаційні та внутрішні), що привели індивідів у масу, раніше чи пізніше реалізуються, натовп стає менш енергійним, маса починає поступово розпадатися. Почуття єдності між окремими людьми, яке здавалося незмінним, зникає, кожен згадує про власні справи та проблеми.
Із натовпу індивід виходить емоційно втомленим, не в змозі напевно пригадати, що з ним сталося, та скільки минуло часу. Ці відчуття аналогічні у людей, що вийшли з будь-якої маси і не залежать від того, якими саме емоціями була охоплена маса: позитивними чи негативними. Після виходу з маси індивіду потрібен час, аби повернутися до реальності, почати адекватно сприймати навколишню дійсність.
Розпадається натовп поступово, с початку поділяється на декілька окремих, все ще великих фрагментів, що поступово трансформуються у невеликі за кількістю членів групи, котрі трохи пізніше остаточно розпадуться на окремих індивідів. Взагалі, майже завжди психологічна маса є утворенням тимчасовим.
Масова паніка. У більшості випадків під поняттям «паніка» розуміють як раз масову панічну поведінку. Взагалі, слово «паніка» майже ідентичне у багатьох мовах, і походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ та отар.
За легендою, завдяки саме його гніву з'являлася «паніка» - безумство отар, що кидалися у прірву, вогонь чи воду без очевидних причин.
Паніка є одним з найбільш важливих видів поведінки натовпу. Паніка - це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється в імпульсивних діях.
Паніка виникає, коли маса розкладається. Рветься зв'язок між лідером і масою, його наказам вже не надається уваги, як правило, рвуться і взаємозв'язки між масовими індивідами; зникає відчуття масової сили та непоборності, кожен залишається з небезпекою один на один, хвилюється лише за себе незважаючи на інших.
Виникнення паніки найчастіше пов'язано з дією сильного стимулу, який повинен бути інтенсивним, довготривалим або повторюватися певний час (вибух, серія сигналів). Позначення небезпеки за допомогою слів теж може виступати у якості стимулу паніки. Так, у першій світовій війні солдати реагували втечею на крик: «гази!», не чекаючи його дійсної появи.
Аби вплинути на панічну поведінку маси, необхідно знизити інтенсивність емоційного зараження, спробувати індивідуалізувати їх психіку. Велике значення має те, яка поведінка стане зразком для натовпу та ритм, що буде кимсь заданий. Широку відомість набув випадок, що стався у Парижі після масового мітингу на зимовому велодромі. Люди, що поспішали до виходу утворили затор, почали штовхатися, і ледве не сталася трагедія. Запобігла цьому група психологів, що випадково опинилася на велодромі. Вони зрозуміли, що може незабаром статися, і почали ритмічно скандувати: «Не штовхай». За ними цей лозунг почали повторювати інші, і паніка припинилася.
Схожий випадок стався у паризькій Гранд-опера. Під час вистави почалася пожежа. Натовп ринувся до дверей, змітаючи усе на своєму шляху. Ледве не сталася трагедія. Перешкодили цьому декілька глядачів другого ярусу. Вони встали у повній зріст, в одній із лож, і почали викрикувати (співом це назвати було не можливо) слова національного гімну. Публіка почала якщо не підхоплювати спів, то зупинятися, все ж таки, звучав національний гімн. Пожежних театр зустрів дружнім виконанням гімну, до якого приєдналися і рятівники. Після цього усі глядачі театру були поступово і організовано евакуйовані.
Активно впливає на регуляцію масової поведінки і ритмічна музика. Так, спів солдат на марші є важливим фактором у формуванні позитивних емоцій та підтримки бойового духу людей. Існують прийоми і протилежного за значенням впливу ритму на свідомість людей. Наприклад, якщо поряд з місцем, де проводять мітинг ваші політичні опоненти, транслювати мінорні мелодії або мелодії, в яких присутній реквієм, це призведе до формування у натовпі песимістичних і навіть панічних настроїв, суспільний захід буде зірвано.
64. Масові комунікації.
Невід'ємною складовою частиною політики є масові комунікації. Політика більше, ніж інші види суспільної діяльності, має потребу в спеціальних засобах інформаційного обміну, у встановленні і підтримці постійних зв'язків між її суб'єктами.
Це зумовлено самою природою політики як колективної, організованої цілеспрямованої діяльності, спеціалізованої форми спілкування людей для реалізації групових цілей та інтересів, що торкаються всього суспільства. Колективний характер цілей, що реалізуються в політиці, передбачає їхнє обов'язкове усвідомлення розділеними в просторі членами колективу (держави, нації, групи, партії і т. п.) і координацію діяльності людей і організацій. Усе це й потребує використання спеціальних засобів передачі інформації, що забезпечують єдність волі, цілісність і єдину спрямованість дій людей. Такими засобами є засоби масових інформацій (ЗМІ), засоби масових комунікацій (ЗМК), або мас-медіа.
ЗМІ являють собою заклади, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціальних технічних пристроїв різних повідомлень. І, власне, вони являють собою спосіб передачі, збереження, виробництва і розповсюдження політико-економічних, духовних цінностей у суспільстві. Засоби масової інформації — це своєрідна система, яка охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.
Згідно із законом України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса): газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіовізуальні засоби масової інформації: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Ядром їх все ще є газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо- і телебачення з їхньою різноманітною продукцією. Але ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік рилейшнз, професійні та журналістські клуби й асоціації).
Отже, під ЗМІ розуміють ті соціальні інститути й канали комунікації, які забезпечують систематичний збір, оброблення і поширення інформації на масову аудиторію. ЗМІ виступають як професійний інформаційний посередник між безперервним потоком подій і широкою громадськістю. ЗМІ:
тримають громадськість у курсі подій;
повідомляють їй різні точки зору;
забезпечують гласність і захист прав людей;
сприяють розповсюдженню культури в суспільстві;
справляють вплив на свідомість і поведінку людей.
Мáсова комунікáція (англ. Mass communication) — це поняття можна розглядати мінімум в двох аспектах:
Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів — мас-медіа.
Як дисципліну, яка вивчає різні засоби за допомогою яких окремі люди і організації передають інформацію через засоби масової інформації великим сегментам населення одночасно (теорія масових комунікацій).