Поняття іміджу

Імідж (англ.) - образ, тобто це візуальна привабливість особистості, самопрезентація, конструювання людиною свого образа для інших. Споконвічноросійське слово, яке має ту ж смислове навантаження, що і імідж, - образ - існувало завжди. За С. І. Ожеговим, «образ - це вид, вигляд; подання; тип,характер, порядок». У російській мові є ще більш відповідний еквівалент до слова «імідж», це «думка». За С. І. Ожеговим, «думка - це судження, що виражає оцінку чого-небудь, ставлення до чого-небудь, погляд на що-небудь».  У психології під іміджем розуміють «склався в масовій свідомості і має характер стереотипу емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь; формування іміджу відбувається стихійно, але частіше воно є результатом роботи фахівців; імідж відображає соціальні очікування певної групи». [1]  Імідж можна трактувати як одну з форм соціальної регуляції і саморегуляції людської поведінки: індивідуального і групового. Поведінка людинирегулюється не тільки соціальним, але і біологічними і психологічними механізмами; всі вони взаємодіють між собою і проникають одне в одного. Так як до механізмів соціальної регуляції ставляться соціальні норми, цінності, інститути, організації, то й імідж можна віднести до одного з таких механізмів.  Правильно підібраний імідж являє собою найбільш ефективний спосіб роботи з масовою свідомістю. Імідж відображає ті ключові позиції, на які безпомилково реагує масова свідомість. Це спроба перекладу масової свідомості на автоматичні реакції.  «Імідж - найбільш економний спосіб породження і розпізнавання складної соціальної дійсності. Імідж - це результат обробки інформації, тому допомога на цьому шляху вільно чи мимоволі підтримується кожною людиною. Наш імідж як картинка нас в інших очах у ряді випадків стає важливіше нас самих. Обирають імідж, а не конкретні платформи або конкретних людей на виборчих дільницях. Імідж кристалізує і упорядковує всі інформаційніпотоки. Імідж як ідеалізована картинка підлягає управлінню швидше й ефективніше, ніж сам кандидат. Виборець ніколи особисто не перетнеться з кандидатом, але він обов'язково перетнеться з його іміджем, слід міняти імідж, а не кандидата. Наскільки це правило виглядає цинічним, настільки воно справедливо як правило роботи з аудиторією. »[2]  Структура іміджу складається з чотирьох компонентів:  Перший компонент - це основа, база, деякий «вихідний матеріал» (політик, партія чи організація, подія, що відбулася і т.д.), попередньо спеціально оброблений з метою мінімізації його негативних та максимізації позитивних рис у відповідності з основними параметрами оптимальної моделі іміджу, розробленої іміджмейкером.  Другий компонент - це сама обрана модель іміджу, накладена на попередньо підготовлений «вихідний матеріал».  Третій компонент - неминучі спотворення, що вносяться каналами трансляції іміджу (перш за все засобами масової інформації) та способами його масового тиражування.  Четвертий компонент - результат активної власної психічної роботи аудиторії або окремого суб'єкта сприйняття з реконструкції цілісного підсумкового іміджу в своїй свідомості на основі нав'язуваної ззовні моделі, але з урахуванням власних внутрішніх уявлень.