- •1. Науковий і суспільний статус со
- •2. Об’єктно-предметна сфера соціології освіти. Еволюція предмету соціології освіти
- •3. Місце соціології освіти в системі соціологічного знання, її проблематика
- •4. Категоріально-понятійний апарат соціології освіти.
- •6. Об'єктивні передумови виникнення соціології освіти як галузі соціологічного знання.
- •Освіта в теорії е.Дюркгейма
- •8. Проблеми освіти в концепції марксизму
- •14. Проблематика досліджень сучасних російських соціологів освіти
- •15. Напрями досліджень освіти в українській соціології
- •16. Специфіка соціогрупової структури освітнього процесу
- •17. Основні суб’єкти освітнього процесу.
- •18. Студенти як соціальна група
- •19. Учні як соціальна группа
- •20. Викладачі як соціальна група
- •Освітні організації в сучасному українському суспільстві.
- •25.Поняття та структура соціальної організації
- •26.Вищий навчальний заклад як соціальна організація.
- •27.Система освіти як соціальний інститут
- •28. Інституціоналізація освіти
- •29. Соціальні функції освіти
- •30.Ознаки освіти як соціального інституту.
- •32.Поняття і структура освітньої реформи.
- •33. Різновиди освітніх реформ
- •34. Реформування освіти в срср.
- •35. Напрямки реформування освіти за кордоном (Італія)
- •36.Основні напрями реформування середньої освіти в Україні.
- •37. Україна в Болонському процесі
- •38. Приватна освіта в Україні: тенденції та перспективи розвитку
- •39. Світові тенденції розвитку освіти: загальна характеристика.
- •40. Вплив глобалізації на освітні системи.
- •41. Проблеми формування єдиного освітнього простору
- •42. Соціальна нерівність в освіті.
- •43. Відтворення соціальної нерівності в українській освіті (за результатами соціологічних досліджень)
- •44. Проблеми масовості і якості освіти
- •45. Основні напрямки сучасних досліджень проблем освіти
Освітні організації в сучасному українському суспільстві.
В сучасній Україні досить розвинена система освіти, яка включає в себе освітні організації різних рівнів: заклади дошкільної освіти, школи, коледжі, університети, органи державного управління освітою і т.д. Кожна з таких організацій має свої структурні та функціональні особливості, але всі вони покликані забезпечувати максимально продуктивне навчання підростаючого покоління, його соціалізацію, суспільне відтворення і т.д.
Кожна організація має свою нормативну та поведінкову структури. Наприклад, нормативна структура університету – цінності, норми та рольові очікування, що існують між різними соціальними позиціями. Поведінкова структура – те, як насправді (по факту) реалізуються чи не реалізуються ці всі норми та очікування в рамках окремої організації. Кожна з них має свою конкретну мету, для досягнення якої вона повинна досягнути певних цілей.
Як школи, так і інші організації, використовують в своїй діяльності певні технології - систематизовані знання корисних і найбільш раціональних практичних дій. Кожна організація має своїх членів: в школі це вчителі, завучі, директори та учні, в університеті – ректор, декани, їх заступники, викладачі і т.д.
Всі ці організації включені в більш широкий соціальний контекст: їх функціонування піддається впливу економічних, культурних, політичних, демографічних та інших факторів, які формують специфіку освітніх організацій в певній країні, обумовлюють їх особливості, регулюють діяльність.
25.Поняття та структура соціальної організації
соціальна організація – це соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей і формування високо формалізованих структур. Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них ознаки:
1. Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) розв’язання завдань. Переслідувана організацією мета не обов’язково збігається з цілями людей, що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення загальної мети.
2. Соціальна організація має чіткий загальнообов’язковий порядок, а система її статусів і ролей – ієрархічну структуру. Їй властивий високий ступінь формалізації відносин. Відповідно, правила, регламенти, розпорядок, охоплюють усю сферу поведінки її учасників, соціальні ролі яких чітко визначені, а відносини передбачають владу і підпорядкування (субординацію).
3. Для підтримування стабільності відносин, координації дій, кожна організація повинна мати координаційний орган або систему управління. Функції її різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього середовища.
Всі три значення поняття «організація» тісно пов’язані поміж собою. Всяка організована група повинна формуватися в ході її «організовування», тобто діяльності по формуванню її внутрішньої структури, системи комунікації культурних особливостей, а також розподілу соціальних ролей. Очевидно, що коли така організована група оформиться, тоді вона буде володіти тими внутрішніми якостями які ми називаємо організованістю. Розгляд значення терміну «організація», який прийнятий в суспільстві, дає нам важливий ключ до розуміння суті організації і до формулювання її наукового визначення. Існує багато визначень організації, з яких в основному виділяється концепція організації як раціональної системи, спрямованої на досягнення цілі. Організації це перш за все соціальні групи, орієнтовані на досягнення взаємопов’язаних і специфічних цілей. Кожна організація цілеспрямована в тому сенсі, що дії її членів скоординовані певним чином для досягнення спільного результату в цілком певній області людської діяльності. Так підприємство існує для забезпечення випуску конкретної продукції, політична партія – для реалізації політичної програми, лікарня – для лікування хворих. Крім того організації – це такі групи, яким властивий високий ступінь формалізації. Їхня внутрішня структура високо формалізована в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки її членів. Вони ясно і точно сформульовані і охоплюють всі ролі і ролеві зв’язки, визначають рольові дії незалежно від особистісних якостей індивідів, які займають ті або інші позиції в структурі організації. Директор, його помічники або рядові виконавці – всі вони підлягають правилам, які визначають їхні обов’язки, взаємовідносини на службі і субординацію незалежно від їхніх особистих якостей. На підставі перерахованих основних властивостей і рис можна дати визначення організації як соціальної групи, орієнтованої на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей, і на формування високо формалізованих структур.
Поняття соціальної організації у широкому значенні означає засоби впорядкування і регуляції дій і стосунків індивідів та груп. Різноманітні механізми соціальної організації охоплюють усі рівні та сфери їх взаємовідносин, забезпечуючи їх управління. Засобами соціалізації, засвоєння норм і цінностей, характерних для даної культури, створюються необхідні передумови для позитивної (продуктивної, соціотворчої) співучасті окремих людей і людських спільнот у відтворенні як існуючих, так і виробництві нових суспільних відносин. А завдяки соціальному контролю (системи покарань та заохочень) суспільство прагне домогтися того, щоб ці дії не виходили за межі допустимо можливого.
