178 Що таке епіхейрема?

Епіхерема — це розгорнутий силогізм, який використовується в красномовстві. В аргументах цього виду, як і в силогізмах, висновок випливає з двох взаємопов'язаних засновків, але вони виражені розгорнутими висловами.

(1) Благословенні ті, що з доброї волі живуть із ближніми щиро і доброчесно, (2) бо якщо добрих справ чинити не будемо, віра наша без них буде мертвою; (3) віра ж, сама будучи мертвою, не може оживити й урятувати нас (Із християнської проповіді).

У цьому реченні перша частина є висновком із судження (2) і (3).

Сорит — це ланцюжок пов'язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього.

Наприклад. Віруюча людина шанує Бога; той, хто шанує Бога, шанує його заповіді; одна із заповідей — милосердя до ближнього; милосердя запобігає злочинам, полегшуючи страждання і злидні; запобігання злочинам служить інтересам держави. Отже, віруюча людина служить інтересам держави (За Н. Безменовою).

Іще один із основних видів аргументу — це дилема, різновид силогізму, засновки якого є протилежними за змістом і заперечують один одного. Як приклад дилеми можна навести таке судження:

Кожна держава дбає про своє озброєння, щоб захистити мирне життя своїх громадян. Але надмірна кількість зброї лише сприяє жорстокості війн. То чи варто виготовляти знаряддя війни, щоб захистити мир?

179 Дайте коротку характеристику індуктивному умовиводу

Умовивід – це форми мисленя, у якій з одного чи кількох істинних суджнь на основі певних павил виводи виводять нове судження.Структура: засновок, висновок, логічний звязок між засновками та висновками. Умовивід буде правильним, якщо в ньому виконуюються основні закони логіки.

Індуктивний умовиводи – це опосередковані умовиводи у яких з одиничних суджень – засновків – виводять часткое або й загальне судження – висновок.

А)повна індукція – різновид індуктивного умовиводу, в якому на підставі знання про належність певної ознак кожному предметові класу робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цього класу

Б)неповна індукція- індуктивний умовивд, в якому висново про весь клас предметів робиться на підставі знання тільки деяких предметів цього класу.

180 Що таке аналогія?

Аналогія — це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за ана­логією ознаки, що належать одному одиничному пред­мету, переносяться на інший одиничний предмет: у на­шому прикладі ознака («до підпалу складу причетний завідувач складу»), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.

Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображен­ням певних зв.язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумов­лена необхідним, закономірним характером зв.язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв.язку і кожен предмет містив у собі сукуп­ність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти де знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між озна­ками предмета існує стійкий зв.язок і залежність, то від схожості двох предметів з одних ознаках природне при­пущення щодо схожості цих предметів і в інших озна­ках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв.язок предметів і їхніх ознак закріпився у на­шій свідомості у формі умовиводу за аналогією.

Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в ін­ших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.

Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовір­ні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету A, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок В має ознаку d буде хибним.

Ступінь імовірності висновків в умовиводах за ана­логією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більше встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальними. Кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадко­ві, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступе­ню імовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істот­ніші.

3 Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв.язок порів­нювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв.язані між собою схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв.язок із ознакою (d), котра перено­ситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога одиотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умови­від за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.