59. Марксизм про релігію

Засвоївши все цінне, що було нагромаджене вільнодумством, подолав історичну та соціально-класову обмеженість попередніх учень. Релігія, згідно з марксизмом, розглядається як одна з форм суспільної свідомості, що відображає суспільне буття людей. Прийнявши тезу попереднього атеїзму про релігію як продукт фантазії людини, марксизм поглибив розуміння релігії на основі принципово нового підходу до осягнення сутності людини. Розуміння людської сутності як сукупності суспільних відносин дозволило марксизмові виявити та розкрити соціальну природу релігії. За марксизмом, релігія — це не вигадка окремої особи, а витвір людей, які вступають між собою у певні виробничі відносини і спілкування. Розкриваючи соціальну природу релігійного світогляду, К. Маркс зазначав, що людина — це не абстрактна, десь поза світом існуюча істота. Людина — це світ людини, держава, суспільство. Ця держава, суспільство породжують релігію. Релігія є загальною теорією цього світу, його енциклопедичним компендіумом, логікою в популярній формі... Встановивши залежність релігії від матеріальних умов життя людей, марксизм розкрив характер впливу самої релігії на суспільство та особу, соціальні умови, які породили і живлять релігію. Вихідним принципом марксистського атеїзму є теза діалектичного матеріалізму, що боротьба протилежностей виступає як джерело саморуху матерії, що світ вічний і нескінченний в просторі і часі. Марксистський атеїзм заперечує ідею про першооснову світу в будь-яких формах її прояву, незалежно від того, є це абсолютна ідея, чи комплекс відчуттів, чи Бог. Для філософії марксизму релігія є перетвореним емпіричним світом у мислиму, уявну сутність, яка протистоїть людству як щось чуже. Разом з цим релігія є лише прояв світської обмеженості, але не її причина, тому "релігія сама по собі не має змісту, її джерела знаходяться не на небі, а на землі, і після знищення тієї перекрученої реальності, теорією якою вона є, вона гине сама собою". Для марксизму знищення релігії, в першу чергу, означає знищення її соціальних коренів і на думку К.Маркса релігійний світогляд зникне лише тоді, коли людські відносини між собою і природою будуть мати прозорий і розумний характер. Для К.Маркса та Ф.Енгельса перехід від капіталізму до комунізму був історичною необхідністю. Таким же неминучим є перехід до суспільства без релігії. Основоположники марксизму сформулювали основні задачі робочого класу по відношенню до релігії та церкви. Вони вважали, що боротьба робочого класу проти релігії є складова частина всієї його боротьби проти сил та традиції старого суспільства, за становлення диктатури пролетаріату. К.Маркс вказував, що вимога свободи совісті, котра є за своїм характером є загальнодемократичною, не може задовольнити партію робочого класу, кінцевою метою якого по відношенню до релігії є повне її подолання. Свобода совісті, яка в наш час є одним з невід’ємних прав людини, для К.Маркса не мала ніякої цінності.