53. Основні закони діалектики сформульовані Гегелем

Гегель сформулював основні закони діалектики- "закон заперечення заперечення", "закон переходу кількості в якість", "закон єдності і боротьби протилежностей". Будь-який предмет або явище розвиваються відповідно до цих законів: "Нирка зникає, коли розпускається квітка, і можна було б сказати, що вона спростовується квіткою; точно так само при появі плоду квітка визнається помилковим готівковим буттям рослини, а в якості його істини замість квітки виступає плід . Ці форми не тільки різняться між собою, але і витісняють один одного як несумісні. Проте їх текуча природа робить їх у той же час моментами органічної єдності, в якому вони не лише не суперечать один одному, але один так само необхідний, як і другий, і тільки ця однакова необхідність і становить життя цілого ".Закон заперечення заперечення означає, що в будь-якому процесі розвитку кожна наступна ступінь є, з одного боку, запереченням попередньої ступені (через заперечення якихось властивостей і якостей), а з іншого - запереченням цього заперечення, так як відтворює в змінився предмет, на новій ступені, в новій якості, деякі властивості та якості заперечуваної предмета. У процесі розвитку діалектично поєднуються моменти руйнування елементів старої системи і моменти спадкоємності, тобто збереження властивостей старої системи при збагаченні їх новою якістю. Кордон переходу однієї якості в інше являє собою якесь посередній якість. Для Гегеля це мислиме єдність. "Щось стає іншим, а це інше в свою чергу стає іншим. Щось, перебуваючи у відношенні з іншим, саме вже є якесь інше по відношенню до цього останнього. Бо те, у що щось переходить, є те ж саме, що і сама переходить (обидва мають одне й те ж визначення, а саме бути іншим), то в свій перехід в інше щось лише зливається з самим собою, і це ставлення з самим собою в переході та в іншому є істинна нескінченність ". Таким чином, в процесі розвитку закон заперечення заперечення характеризує спрямованість змін, їх спадкоємний характер і нескінченність. Закон єдності і боротьби протилежностей виражає сутність процесу розвитку. У будь-якому предметі існують суперечливі сторони. Суперечності приховані, існують у потенційній формі. Однак поступово, за рахунок кількісних накопичень відмінності між суперечливими сторонами предмета чи явища посилюються і досягають такої міри, що починають заперечувати один одного. Суперечності починають виступати як протилежності, що призводить до поділу єдиного предмета на протилежні сторони. Відбувається вирішення протиріч, яке може мати різні варіанти, але виникають при цьому нові явища і предмети мають власні новими протилежностями. Таким чином, весь діалектичний шлях повторюється заново, і процес розвитку носить нескінченний характер.

54. У чому полягає протилежність між методом і системою г. Гегеля

У філософії Гегеля слід чітко розрізняти діалектичний метод та систему, що суперечать одне одному, перебувають у суперечності, яка виявляється в таких моментах. 1. Метод виходить з визнання всезагальності розвитку. Система ж заперечує всезагальність розвитку, оскільки природа розвивається лише в просторі, а не в часі. Система вимагає обмеження розвитку. 2. Метод заснований на визнанні всезагальності суперечності. Система ж вимагає вирішення усіх суперечностей та встановлення несуперечливого стану. 3. Метод вимагає відповідності руху думки стану, характерному для реальних процесів. Система ж передбачає конструювання зв'язків з голови. 4. Метод вимагає постійного перетворення дійсності, а система – незмінності існуючого стану речей.Непослідовність його діалек­тики полягає в тому, що вся вона була звернена в минуле і не поширю­валась на пояснення сучасного і майбутнього.