Висновки

В цілому відносини України з РФ залишаються складними. Ціла низка чинників – велика залежність України від постачання енергоносіїв з РФ, промислово-технологічна взаємопов'язаність, чимала частка російської продукції в загальному товарообігу України, значний інформаційний вплив з боку російських мас-медіа, прозорість кордонів тощо – створюють загрозу національним інтересам України.

Україні слід розробити комплексну програму всебічного послаблення економічної залежності від РФ, враховуючи досвід Естонії, яка успішно реалізувала власну програму виходу з економічної залежності від РФ, зменшивши необхідний російський імпорт до Естонії з 80 до 20 відсотків.

Залишається також актуальною і певна залежність України від російської зовнішньої політики, що заважає більш ефективному просуванню нашої держави на шляху інтеграції до європейської спільноти, її включенню до системи європейської безпеки. РФ не залишає спроб усіляко протидіяти партнерському співробітництву України з НАТО, нав'язати їй своє бачення міжнародних проблем і втягнути Україну до фарватеру власного зовнішньополітичного курсу.

Отже, відповідно до поставлених завдань, ми дійти до наступних висновків:

1. Геополітичні стратегії обох держав є досить невизначеними по відношенню одна до одної. Україна ставить головним пріоритетом країни Європи, а також приєднання до західних структур, таких як ЄС та НАТО. Росія ж намагається стати домінуючою державою на азійській частині Євразії, не забуваючи також про Україну, яка довгі роки перебувала під владою Російської імперії, а пізніше у складі СРСР. Водночас, дві держави геополітично не можуть існувати одна без одної. Існують кілька чинників, які формують основні причини цього:

- Україна та Росія розташовані одна біля одної, що створює певні фактори впливу РФ на Україну;

- спільність історії та культури;

- часткова залежність Росії від України ( вихід через неї до країн Європи)

- залежність України від Росії (енергоносії, неврегульованість у питаннях кордону та ЧФ РФ, що не дають можливості Україні отримати членство у європейських структурах: ЄС, НАТО, тощо).

2. Характеризуючи основні етапи становлення українсько-російських відносин, варто зазначити, що протягом цього часу простежувались певні періоди потепління і похолодання. Перший етап – повна нестабільність, пристосування однієї держави до іншої. Другий та третій періоди можна охарактеризувати тим, що вони істотно відрізняються – спочатку, після обрання нового президента України було потепління у відносинах, а після приходу до влади нового президента в Росії, відбулась певна дестабілізація українсько-російського співробітництва, адже Україна частково втратила свою домінуючу роль у політиці РФ. Підсумовуючи характер українсько-росій­ської співпраці протягом 2005–2009 рр., можна зазначити, що вона перебувала переважно в кри­зовому становищі, що зумовлено принциповими розходженнями у зо­внішньополітичних цілях двох держав. Україна прагнула реалізовувати суверенну зовнішню політику, в той час як Російська Федерація вважала утвердження українського суверенітету загрозою власним інтересам.

3. Співробітництво в енергетичній та сфері високих технологій є досить важливим як для України, так і для Росії. Без українських комплектуючих неможливе виробництво російського продукту. Для України, яка не спроможна сама виготовляти свій продукт, важливе співробітництво з РФ. Хоча можливість створення спільних підприємств з Росією, дещо насторожує, адже внаслідок цього Україна може стати більш залежною від свого східного сусіда. Проте співпраця з країнами Заходу дає можливість покращити своє економічне становище

Енергетична сфера є також однією з проблемних ланок українсько-російського співробітництва. Не модернізовані ГТС та можливе будівництво Росією нових трубопроводів в обхід України дає підстави для стривоженості українського керівництва. Результатом цього стало формування питань, які мають бути вирішені в перспективі щодо енергетичної складової стратегічного партнерства Росії та України.

4. ЧФ РФ – одна з невирішених проблем українсько-російських відносин. Підписання минулого року Харківських домовленостей залишило багато нерозглянутих та невирішених питань. Адже Чорноморський флот займає значні українські території, які могли б ефективно бути використаними Україною. Проте, недоцільні пояснення з російської сторони про непідготовленість систем базування для кораблів ЧФ РФ можна зрозуміти як небажання Росії виводити флот з території нашої держави.

5. Українсько-російський кордон є найбільш актуальною проблемою відносин. Порівняно з питання перебування ЧФ РФ на території України, яке було вирішено підписанням минулого року Харківських домовленостей, відносно кордону було підписано лише Угоду про делімітацію та демаркацію міждержавного сухопутного кордону. Морський кордон на сьогодні не є де лімітованим. Було тільки створено комісію з питань спільної експлуатації каналу. Таке вирішення питання загалом не задовольняє представників асоціації лоцманів України.

6. Україна успадкувала після розпаду СРСР спільний інформаційний простір з РФ, що певною мірою не дає підстав очікувати на позитивні результати, адже це може викликати загрозу українській інформаційній безпеці. Тим більше посилений інтерес російських ЗМІ на ситуацію, яка зараз відбувається в Україні, намагання безповоротно витіснити державну мову з ТБ не отримують зворотного зв'язку від українських посадовців.

ДОДАТКИ

Додаток А

Угода між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону (укр/рос) { Угоду ратифіковано Законом N 2466-VI ( 2466-17 ) від 08.07.2010 }

Дата підписання: 17.05.2010

Дата ратифікації Україною: 08.07.2010

Дата набрання чинності для України: 29.07.2010

Україна і Російська Федерація, далі - "Сторони", керуючись цілями та принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ), а також положеннями Гельсінського Заключного акта ( 994_055 ), виходячи з необхідності позначення на місцевості проходження українсько-російського державного кордону, домовилися про таке:

Стаття 1

Сторони проведуть демаркацію українсько-російського державного кордону, встановленого Договором між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон ( 643_157 ) від 28 січня 2003 року.

Стаття 2

Для позначення українсько-російського державного кордону на місцевості та підготовки документів демаркації Сторони утворюють Спільну українсько-російську демаркаційну комісію.

Стаття 3

Ця Угода набирає чинності з дати отримання Сторонами останнього письмового повідомлення про виконання ними внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання цією Угодою чинності.

Вчинено в м. Київ 17 травня 2010 року в двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу. За Україну За Російську Федерацію (підпис) (підпис)

Додаток Б

Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (укр/рос)

( Угоду ратифіковано Законом N 547-XIV ( 547-14 ) від 24.03.99 ) { Про подовження дії Угоди додатково див. Угоду ( 643_359 ) від 21.04.2010 } { Додатково див. Протокол ( 643_369 ) від 20.10.2010 }

Дата підписання: 28.05.1997

Дата ратифікації: 24.03.1999

Дата набуття чинності: 12.07.1999

Україна і Російська Федерація, що далі іменуються Сторонами, прагнучи до подальшого розвитку та зміцнення дружби і співробітництва, погодилися про таке:

Стаття 1

Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України визначається цією Угодою та іншими угодами Сторін, які укладатимуться на розвиток цієї Угоди.

Стаття 2

Для цілей цієї Угоди нижчезазначені терміни означають:

1. "Військові формування" - з'єднання та військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, дислоковані на території України.

2. "Підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації" - розміщені на території України об'єкти Чорноморського флоту Російської Федерації, що укомплектовані військовослужбовцями і цивільними особами та займаються виробничо-господарською, лікувально-оздоровчою або іншою подібною діяльністю в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації.

3. "Місце дислокації" - позначена територія, акваторія, на яких розміщуються військові формування.

4. "Особи, які входять до складу військових формувань" – військовослужбовці Російської Федерації, що проходять військову службу в складі військових формувань, а також відряджені до військових формувань з Російської Федерації.

5. "Члени сімей осіб, які входять до складу військових формувань" - подружжя, діти, інші родичі, які постійно проживають з цими особами, а також особи, що перебувають на їхньому утриманні.

Стаття 3

Російська Сторона своєчасно повідомляє Українську Сторону дипломатичними каналами про призначення Командуючого Чорноморським флотом Російської Федерації.

Стаття 4

1. Загальна чисельність особового складу, кількість кораблів, суден, озброєнь та військової техніки Чорноморського флоту Російської Федерації, що знаходяться на території України, не будуть перевищувати рівнів, визначених в Угоді між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту ( 643_075 ) від 28 травня 1997 року. 2. Російська Сторона щороку, до 1 січня, за погодженим Сторонами переліком інформує Українську Сторону про загальну чисельність особового складу та основні озброєння Чорноморського флоту Російської Федерації, що знаходяться на території України.

Стаття 5

Російська Сторона зобов'язується не мати ядерної зброї в складі Чорноморського флоту Російської Федерації, який знаходиться на території України.

Стаття 6

1. Військові формування здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства Російської Федерації, поважають суверенітет України, додержуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи України.

2. Господарська діяльність підприємств, організацій та установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України.

3. Органи державної влади України поважають статус військових формувань, вживають необхідних і узгоджених з їхнім командуванням заходів, що забезпечують безпеку особового складу, захист прав власності та збереження майна військових формувань, і не втручаються в їх внутрішнє життя. 4. Взаємовідносини осіб, які входять до складу військових формувань, та членів їхніх сімей з юридичними і фізичними особами України поза місцями дислокації регулюються відповідними договорами Сторін та законодавством України.

Стаття 7

Будівництво в місцях дислокації військових формувань доріг, мостів, будівель та інших об'єктів здійснюється Російською Стороною за узгодженням з відповідними органами України.

Стаття 8

1. Утримання військових формувань на території України, їх комплектування особовим складом, фінансування та забезпечення всіма видами постачання та запасів здійснюються Російською Федерацією.

2. Військові формування проводять навчання й інші заходи бойової та оперативної підготовки в межах навчальних центрів, полігонів, позиційних районів і районів розосередження, стрільбищ та, крім заборонених зон, у відведених зонах повітряного простору за погодженням з компетентними органами України.

Військові кораблі та судна військових формувань із попереднім сповіщенням компетентних органів України можуть здійснювати плавання в територіальних водах України з метою заходу (виходу) в порти України, в яких дислоковані військові формування.

3. Зазначені в пункті 2 цієї статті полігони, позиційні райони та райони розосередження, стрільбища та відведені зони повітряного простору можуть також використовуватися спільно силами військових формувань і Військово-морських Сил України за домовленістю між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Російської Федерації.

4. Військові формування можуть в місцях їхньої дислокації та під час пересування здійснювати заходи щодо охорони відповідно до порядку, встановленого у Збройних Силах Російської Федерації, у взаємодії з компетентними органами України.

5. Порядок використання Сторонами системи навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки плавання в Чорному та Азовському морях визначається окремою угодою.

Стаття 9

1. Заборонені зони для польотів літальних апаратів військових формувань у повітряному просторі України визначаються компетентними органами України з урахуванням потреб цих військових формувань. У разі потреби можуть бути встановлені додаткові коридори польотів літальних апаратів військових формувань.

2. Сторони співробітничають в галузі забезпечення безпеки польотів літальних апаратів військових формувань. Порядок і форми такого співробітництва визначаються окремими угодами.

Стаття 10

1. Україна зберігає за військовими формуваннями право утримувати і використовувати радіоелектронні об'єкти і засоби відповідно до порядку, що існує на день підписання цієї Угоди. Реконструкція існуючих і створення нових радіоелектронних об'єктів здійснюються за окремими угодами.

2. 3 метою уникнення взаємних радіоперешкод використання частотного спектра, а також виділення радіочастот радіоелектронним засобам військових формувань регулюються окремою угодою.

Стаття 11

Особи, які входять до складу військових формувань, поза місцями дислокації можуть знаходитися у встановленій для них формі одягу відповідно до порядку, що діє у Збройних Силах Російської Федерації.

Стаття 12

1. Службові транспортні засоби Чорноморського флоту Російської Федерації повинні мати реєстраційний номер і чіткий знак. Використання для службових транспортних засобів номерних знаків України не допускається. 2. Експлуатація автотранспортних засобів Чорноморського флоту Російської Федерації здійснюється з дотриманням чинних в Україні правил дорожнього руху, включаючи правила про поведінку на місці дорожньо-транспортної пригоди, а також правила перевезення небезпечних вантажів. Контроль за дотриманням зазначених правил здійснюють компетентні органи України і командування Чорноморського флоту Російської Федерації.

3. Пересування вантажопідйомної і важкої техніки Чорноморського флоту Російської Федерації, включаючи гусеничні машини, поза узгодженими маршрутами здійснюється залізничним транспортом або на трейлерах.

Стаття 13

1. Особи, які входять до складу військових формувань, перетинають українсько-російський кордон за пред'явленням посвідчення особи військовослужбовця (військових квитків), повнолітні члени їхніх сімей - паспортів, а неповнолітні члени їхніх сімей - за записом в цих документах. 2. Сторони надають право особам, які входять до складу військових формувань, і членам їхніх сімей, що прямують разом з ними і перетинають українсько-російський кордон у зв'язку із зміною місця служби, одноразово провозити свої особисті речі без стягнення мита та інших податків і зборів, що мають еквівалентну дію.

Стаття 14

1. Кошти, що виділяються з бюджету Російської Федерації для фінансування військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації та осіб, які входять до їхнього складу, не обкладатимуться прибутковим податком в Україні. Підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

2. Участь Російської Федерації у соціально-економічному розвитку м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, здійснюється на підставі окремої угоди.

Стаття 15

1. Перевезення військ, осіб, які входять до складу військових формувань і прямують поодинці і у складі військових формувань, озброєння, військової техніки та інших матеріально-технічних засобів, варт і спеціалістів, що їх супроводжують, усіма видами транспорту, які виконуються в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації, здійснюються в пріоритетному порядку з додержанням прикордонного, митного та інших видів державного контролю під час перетинання українсько-російського кордону відповідно до чинного законодавства України.

2. Перевезення небезпечних і розрядних вантажів здійснюються відповідно до укладеної 23 грудня 1993 року в м. Ашхабаді в рамках Співдружності Незалежних Держав Угоди про міждержавні перевезення небезпечних і розрядних вантажів ( 997_066 ).

3. Перевезення спеціальних вантажів і продукції військового призначення здійснюються відповідно до укладеної 26 травня 1995 року в м. Мінську в рамках Співдружності Незалежних Держав Угоди про перевезення спеціальних вантажів і продукції військового призначення.

4. Перевезення з використанням кораблів і суден Військово-морського флоту, суден цивільних відомств Російської Федерації через порти України здійснюються з додержанням Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ), відповідних портових правил, правил безпеки судноплавства, охорони навколишнього середовища і рибальства України.

5. Пересування, пов'язані з діяльністю військових формувань поза місцями їхньої дислокації, здійснюються після узгодження з компетентними органами України.

Стаття 16

Питання відвідування місць дислокації військових формувань представниками третіх держав вирішуються за погодженням між компетентними органами Сторін.

Стаття 17

Особам, які входять до складу військових формувань, виплачується грошове забезпечення і заробітна плата в національній валюті України.

Стаття 18

1. Російська Сторона відшкодовуватиме шкоду, яка може бути завдана діями або бездіяльністю військових формувань чи особами з їхнього складу під час виконання ними службових обов'язків громадянам або юридичним особам України, громадянам або юридичним особам третіх держав, які знаходяться на території України, в розмірах, установлених на підставі претензій, пред'явлених відповідно до законодавства України.

2. Українська Сторона відшкодовуватиме шкоду, яка може бути завдана військовим формуванням на території України діями або бездіяльністю громадян або юридичних осіб України, в розмірах, установлених на підставі претензій, пред'явлених відповідно до законодавства України.

Стаття 19

Питання юрисдикції, пов'язані з перебуванням військових формувань на території України, регулюються таким чином:

1. За справами про злочини, скоєні особами, які входять до складу військових формувань, або членами їхніх сімей на території України, застосовується законодавство України і діють суди, прокуратура та інші компетентні органи України.

2. Пункт 1 цієї статті не застосовується:

а) у разі скоєння особами, які входять до складу військових формувань, або членами їхніх сімей - громадянами Російської Федерації - злочинів проти Російської Федерації, а також проти осіб, які входять до складу військових формувань, або членів їхніх сімей - громадян Російської Федерації; б) у разі скоєння особами, які входять до складу військових формувань, злочинів під час виконання службових обов'язків в місцях дислокації військових формувань.

У випадках, передбачених цим пунктом, застосовується законодавство Російської Федерації і діють суди, прокуратура та інші компетентні органи Російської Федерації.

3. Компетентні органи Сторін можуть звертатися один до одного з проханням про передачу або прийняття юрисдикції щодо окремих справ, передбачених цією статтею. Такі звернення розглядатимуться невідкладно і доброзичливо.

Стаття 20

1. Українська Сторона зберігає за особами, що входять до складу військових формувань, та членами їхніх сімей право власності на нерухоме майно, що їм належить (житлові будинки, дачні та садові будівлі, гаражі тощо).

2. Особам, що входять до складу військових формувань, та членам їхніх сімей, які виїжджають за межі України на постійне проживання. Українська Сторона надає можливість вивозу або продажу майна, що їм належить.

Стаття 21

Військовослужбовці військових формувань забезпечуються командуванням військових формувань службовою житловою площею, яка знаходиться в його розпорядженні.

Стаття 22

Сторони забезпечать для осіб, що входять до складу військових формувань, та членів їхніх сімей рівні з громадянами України права на навчання в навчальних закладах загальної освіти, початкової, середньої та вищої професійної освіти, приймання до дитячих дошкільних закладів, а також на охорону здоров'я та інші види соціального обслуговування. Порядок розрахунків у зв'язку з реалізацією цієї статті визначається окремою угодою.

Стаття 23

Чорноморський флот Російської Федерації, що знаходиться на території України, зобов'язується вживати усіх необхідних заходів відповідно до законодавства України щодо збереження екосистеми та запобігання забрудненню в місцях його дислокації, взаємодіє з цією метою з відповідними органами України.

Стаття 24

Для розв'язання спорів щодо тлумачення та застосування цієї Угоди створюється Змішана комісія.

Змішана комісія діятиме на підставі прийнятих нею правил. Якщо Змішана комісія не зможе розв'язати переданий їй спір, то він буде розв'язуватися дипломатичним шляхом у як найкоротший термін.

Стаття 25

Ця Угода тимчасово застосовується з дати її підписання та набуває чинності з дати останнього повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності. Обмін повідомленнями про виконання процедур, необхідних для набуття чинності цією Угодою, буде здійснено одночасно з обміном повідомленнями про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності Угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту ( 643_075 ) від 28 травня 1997 року та Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ( 643_077 ) від 28 травня 1997 року.

Ця Угода укладається на 20 років, відлік яких ведеться з дати початку її тимчасового застосування. Термін дії Угоди автоматично продовжуватиметься на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Угоди не пізніше ніж за один рік до закінчення терміну її дії.

Вчинено в м. Києві 28 травня 1997 року в двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну За Російську Федерацію