17.Особливості промислового перевороту у Франції

Промисловий переворот – пізніше Англії, затяжний.

Причини:

1. Пізнє утвердження буржуазного ладу.

2. Слабкість внутрішнього ринку.

3. Гальмування НТП.

4. Панування банкірів і фінансової аристократії.

5. 1789, 1794 – революція, ліквідація феодальних пережитків.

Етапи промислового перевороту

1. 1800-1814 – підтримка промисловості і торгівлі, розвиток металообробної, гірничодобувної, текстильної промисловостей. Відбулась континентальна блокада Англії – у 1806. – закриття Французьких і європейських ринків для англійських товарів.

2. 1815-1848 – етап прискореного економічного розвитку. Зростають темпи механізації всіх промислових виробництв. За промисловими обсягами виробництва – 2 місце після Англії. Грошовий капітал зростає швидше, ніж промисловий. У с.г. панували дрібні селянські господарства. Відсутність політичної влади у промисловців.

3. 1849-186х – період фабрично-заводського виробництва.

4. Друга половина 19 ст. – Франція – світовий лихвар(банкір).

18. Економічний розвиток сша у хvііі - першій пол. Xiх ст.

19. Причини втрати Англією світової економічної першості (кін. Xiх ст.).

1. Фізичне і моральне старіння виробничої бази

2. Слабка енергозабеспеченість країни.

3. Слабкий розвиток нових галузей.

4. Перевага експорту капіталу за кордон: приносило надприбутки, але занепостили власну промисловість.

5. Випереджання банківського капіталу над промисловим.

6. Повільна монополізація.

20.Економічне піднесення сша у період монополістичного капіталізму (межа xiх-хх ст.).

Умови прискореного розвитку економіки США. Прискорений розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню індустріально-аграрну країну.

Основними передумовами успіху економічного розвитку США були такі.

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861—1865 pp. Внаслідок цієї війни виникли такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, яких не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції в жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці, а масовий продаж державної землі невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США.

2. Сприятливі природно-географічні умови для прискореного розвитку виробництва: потужна сировинна база, величезні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, благодатний клімат.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика держави. Вона забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн дол.

4. Надзвичайно активне використання в економіці США досягнень другої технологічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту.

5. Акумуляція в США найбільш енергійної робочої сили із Європи. У 1864 р. в США ухвалили закон, який стимулював імміграцію. Лише з 1870 по 1914 р. у США прибуло майже 30 млн іммігрантів.

6. Швидке створення інфраструктури. Це забезпечило єдність внутрішнього ринку, міжрайонну і міжгалузеву спеціалізацію. Виникли сприятливі умови для індустріалізації Півдня і Заходу.

7. Історико-географічні чинники. Основний серед них — віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу

8. Процес концентрації і монополізації. Економічний розвиток США лише останньої третини XIX ст. переривався рушійними кризами перевиробництва в 1882—1883 і 1893 pp.

У промисловості США серед монополістичних об'єднань кінця XIX ст. за своєю могутністю виділялось об'єднання Е. Карнегі (1870), яке в 90-х роках домінувало у виробництві труб, проводів, колючого дроту. Потім його продали Дж. Моргану, який створив "Стальний трест". Це була перша в світі корпорація, що володіла капіталом 1 млрд дол. і контролювала 3/4 загального виробництва сталі. У 1892 р. було створено монополію "Дженерал електрик компані" та ін. Існування династій "королів" сталі, нафти, електроенергетики, залізниць тощо є свідченням високого ступеня монополізації економіки США. До них належать Моргани, Рокфеллери, Вандербілди, Гаррімани та ін.

Зрощення трестів з банківськими монополіями вело до створення фінансової олігархії. У ній провідну роль посіли дві банківські групи — Моргана і Рокфеллера, навколо яких до 1903 р. об'єдналося 112 банків, залізничних, страхових та інших компаній, а їхній капітал перевищував 22 млрд дол. (56 % акціонерного капіталу країни).