Психолого-фізіологічна готовність дитини до школи. Слово педагога.

— З початком навчання у житті дитини відбувається дуже багато змін. Це нові умови життя та діяльності, нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем; соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, а школа, де навча­льна діяльність стає провідною. Усе підпорядковується навчанню, школі.

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5—6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та три­вожність. Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвіду­вання дитячого садочка адаптація до школи має різний перебіг.

Легше проходить період пристосування до школи і краще справляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Та сьогодні лише 20-25 % дітей ідуть до школи здоровими. Решта мають різноманітні пору­шення та відхилення у стані здоров'я.

Батьківські збори

Тема. Швидке читання — запорука успішного навчання.

Обладнання. Виставка дитячих малюнків "Моя улюблена казка"; виставка книг з теми; результати перевірки техніки читання (таблиця); пам'ятки батькам про спілкування з дітьми різних типів темпераментів.

Виступ учителя.

- Навчити дітей добре читати — одне з найважливіших завдань школи. В. Сухомлинський писав, що "читання — це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ І самі себе".

Якою ж технікою читання має володіти молодший школяр, щоб йому було легко і цікаво вчитися?

Цікаво знати, що О. М. Горький читав приблизно 600 слів за хви­лину. З такою швидкістю читають люди, що закінчили спеціальні курси швидкого читання.

Найшвидше читав американський президент Дж. Кеннеді — бли­зько 2000 слів за хвилину. Можливо, це легенда, але у розвинутих країнах керівництво приймає на роботу людей, які читають не мен­ше 400 слів за хвилину.

У дикторів телебачення швидкість читання від 90 до 170 слів за хвилину, в середньому 130 слів.

Учені вважають, що читання зі швидкістю 120—150 слів за хвилину допо­магає краще зрозуміти зміст прочитаного. Саме до такої швидкості присто­сований артикуляційний апарат людини. Отже, це і є оптимальне читання, яким потрібно оволодіти школяру, щоб успішно вчитися.

Програмою початкових класів (2001 р.) передбачено такі норми читання:

• на кінець 2 року навчання — 40—60 слів за хвилину вголос; мовчки 45-70 слів;

• на кінець 3 року навчання — 65—75 слів вголос за хвилину; мовчки 90-100 слів;

• на кінець 4 року навчання — 80—95 слів за хвилину вголос; мовчки 100—130 слів і більше.

Чому саме така норма? Щоб прочитати 8 сторінок (6500 сл., 7—8 клас) дитині потрібно 54 хвили­ни, 6500 сл. : 120 сл. - 54 хв

Для порівняння: при техніці читання 80 сл. за хвилину, треба працювати 1 год 34 хв., 6500 сл. : 80 = 1 год 34 хв

Для того, щоб скласти план, підготувати переказ, написати тези, твір тощо текст потрібно перечитати ще раз. Це займе вже 3 години робочого часу. Додамо ще підготовку письмових завдань.

Отже, оптимальне читання (від 120-150 сл. за хв) дозволяє осягнути більше матеріалу за менший проміжок часу.

Чи можливо кожній дитині досягнути таких результатів? Адже кожен учень має різний темперамент. Холерики говорять швидко і читають швид­ко, а от флегматики говорять повільніше і читають повільніше. За даними вчених, холерики читають і говорять у темпі не менше 150 слів за хвилину. Для сангвініків темп читання співпадає з оптимальним читанням -120—150 слів за хвилину. А от для флегматиків і меланхоліків така швид­кість читання може стати недосяжною. Але природа не обходиться без по­дарунків, 90 % учнів — холерики і сангвініки.

Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

Під час читання художніх творів, у процесі гри флегматика необхідно ознайомлювати на життєвих прикладах з різновидами почуттів та емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагати займатись аутотренінгом та самовихованням.

Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи мислення, почуття, уяву. Важливо навчити правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

Рекомендації психолога вчителю та батькам щодо спілкування з дітьми-холериками.

Не гальмувати активність дітей у формі прямої заборони.

Не дозволяти капризи дітей заради того, щоб вони не нервували.

Раціонально використовувати енергію дитини шляхом переключення з одного виду діяльності на інший.

Ніколи не підвищувати голос чи вдаватися до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття.

Спілкуватись з такими дітьми спокійним, але впевненим тоном. Уни­кати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Кра­ще впливати опосередковано, через колектив.

Постійно оберігати нервову систему дитини, обмежувати протягом дня ігри, заняття, які приводять до збудження.

За дві години до сну пропонувати спокійні ігри, види занять.

Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним поло­женням тіла (постій біля мене, будеш сидіти на стільці).

Необхідно пропонувати дітям такі види діяльності, які формують і розвивають довільну увагу дитини і сприяють закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шашки, різні види зображувальної діяльності).

Потрібно виявляти зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобігати ''зривам", враховувати мотиви вчин­ків, залучати до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

Рекомендації психолога вчителю та батькам щодо спілкування з дітьми-меланхоліками.

Завжди дотримуватися принципу поступовості.

Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє спів­ чуття і повне розуміння почуттів дитини.

Пам'ятати, що дитина не переносить сильних подразників. Обмежити нові знайомства, ігри.

Враховувати, що меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

Прагнути викликати в дитини позитивні емоції, проявити максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку, зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.

Не допускати підвищення голосу, окриків, непосильних вимог.

Розвивати в дитини комунікабельність шляхом гри.

Приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.

Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колек­тиві.

Через певний проміжок часу організовувати для нього "ситуацію ус­піху".

Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість пра­ці та відпочинку, інакше можливе нервове й фізичне виснаження дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування від­ рази до праці, апатія.

Для того, щоб дитина не відставала від інших за темпом письма, читан­ня, лічби, доцільно вже у три- чотирирічному віці в ігровій формі вчити її рахувати й читати, а з п'яти-шести років — писати. Так у неї сформуються необхідні навички.