9.3. Управління необоротними активами

Політика управління операційними необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їхнього відновлення та високої ефективності використання і формується за наступними основними етапами:

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Оптимізація загального обсягу та складу операційних необоротних активів підприємства.

3. Забезпечення своєчасного відновлення операційних необоротних активів підприємства.

4. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства.

Принципова формула для визначення необхідного загального обсягу операційних необоротних активів підприємства (ОП_она) у майбутньому періоді має такий вигляд:

ОП_она = (ОНА_к - ОНА_нп) • (1 + ∆КВ_ч) • (1 + ∆КВ_п) • (1 + ∆ОР_п),

де ОНА_к - вартість використовуваних підприємством операційних необоротних активів на кінець звітного періоду;

ОНА_нп - вартість операційних необоротних активів, що не приймають особистої участі у виробничому процесі, на кінець звітного періоду;

∆КВ_ч - планований приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів у часі;

∆КВ_п - планований приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів по потужності;

∆ОР_п - планований темп приросту обсягу реалізації продукції.

У процесі аналізу операційних необоротних активів визначаються:

1. структура і їх динаміка, склад необоротних активів;

2. ступінь зношування: коефіцієнт зношування основних засобів, придатності, амортизації нематеріальних активів, придатності нематеріальних активів;

3. інтенсивність відновлення: коефіцієнт вибуття, запровадження в дію нових операційних необоротних активів, відновлення, швидкості відновлення;

4. рівень ефективності використання: коефіцієнт рентабельності, виробничої віддачі, виробничої ємкості. Прийняття управлінських рішень з питань відновлення операційних необоротних активів відбувається в наступній послідовності:

• формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп операційних необоротних активів підприємства;

• визначення необхідного обсягу відновлення операційних необоротних активів у майбутньому періоді;

• вибір найбільш ефективних форм відновлення окремих груп операційних необоротних активів підприємства;

• визначення вартості відновлення окремих груп операційних необоротних активів у розрізі різних його форм.

Інтенсивність відновлення необоротних активів визначається двома основними факторами - їх фізичним і моральним зношуванням.

Рівень інтенсивності відновлення окремих груп необоротних активів визначається індивідуалізацією норм амортизації та характеризує амортизаційну політику підприємства.

Амортизаційна політика підприємства являє собою частину загальної політики управління операційними необоротними активами, що полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх відновлення у відповідності зі специфікою їх експлуатації в процесі операційної діяльності.

Відновлення операційних необоротних активів підприємства може здійснюватися на простій і розширеній основі:

просте відтворення - у міру фізичного та морального їхнього зношування в межах суми накопиченої амортизації;

розширене відтворення - з урахуванням необхідності формування нових їхніх видів не тільки за рахунок суми накопиченої амортизації, але й за рахунок інших джерел - прибутків, довгострокових фінансових кредитів і т.д.

Відновлення операційних необоротних активів у процесі простого їхнього відтворення може здійснюватися у формі: поточного ремонту, капітального ремонту, придбання нових видів операційних необоротних активів.

Відновлення операційних необоротних активів у процесі розширеного їхнього відтворення може здійснюватися у

формі: реконструкції, модернізації, розширення виробництва та ін.

Фінансування відновлення операційних необоротних активів зводиться по двох варіантах:

1. за рахунок власного капіталу;

2. за рахунок власного та довгострокового позичкового капіталу.

Вибір відповідного варіанта залежить від наступних факторів:

• достатності власних фінансових ресурсів;

• вартості довгострокового фінансового кредиту в порівнянні з рівнем прибутку;

• досягнутого співвідношення використання власного та позичкового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

• доступності довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

При цьому купувати операційні необоротні активи можна або у власність, або в оренду.

Критерієм ухвалення рішення про придбання або оренду окремих видів основних активів служать:

• переваги та недоліки лізингу;

• порівняння сумарних потоків платежів при різних формах фінансування відновлення майна: за рахунок власних коштів; за рахунок довгострокового банківського кредиту; за рахунок оренди - лізингу.