- •Технології та обладнання для змішування пластмас.
- •Матриці пластмас. Основні термопласти, реактопласти та термоеластопласти, на базі яких створюються пластмаси.
- •Релаксаційні процеси, релаксаційний спектр та час релаксації полімерів.
- •6 Технологія і обладнання для стренгової грануляції композицій пластмас.
- •7 Коротка характеристика основних багатотоннажних полімерів. Стан і перспектива їх виробництва в Україні.
- •8 Молекулярно-реологічне обґрунтування процесів орієнтації пластмас.
- •9 Технології та обладнання для таблетування термореактивних пресматеріалів.
- •10 Пластмаси - полімерні композиційні матеріали, принципи їх створення.
- •11. Фiзична I хiмiчна деструкцiя полiмерiв. Особливостi хiмiчних процесiв при перегpiвi пвх
- •12. Особливостi екструзiйних технологiй. Класифiкацiя екструзiйного обладнання.
- •13. Загальна характеристика вихiдних компонентiв пласмас.
- •15. Екструдери черв’ячнi, дисковi I комбiнованi. Iх призначення та особливостi.
- •16. Наповнення полімерів. Основні види наповнювачів і типи структур наповнених полімерів. Особливості введення напОвнювачів.
- •17. Залежність коефіцієнту еластичного відновлення від швидкості зсуву і відносної довжини каналу.
- •18. Фізико-хімічні процеси, що протікають в екструдерах.
- •19. Пластифікація полімерів. Види пластифікації і пластифікаторів. Сумісність пластифікаторів з полімерами. Особливості введення пластифікаторів.
- •20. Фізичні властивості пластмас, їх вплив на переробку.
- •21 Основні параметри процесу екструзії
- •22 Модифікування властивостей сумішей полімерів наповнювачами, пластифікаторами та іншими добавками
- •23 Переробляємість пластмас і оцінка її з використанням термомеханічного аналізу
- •24 Функціональні зони екструдерів, їх сумісна робота
- •25. Горючість пластмас, методи її зниження
- •26 Тривала термостійкість полімерів і композицій. Термічна і механічна деструкція полімерів.
- •27 Гідравлічна взаємодія екструдера з головкою. Робоча точка єкструзії.
- •28 Спінювання, фізико-хімічні основи процесу
- •29 Текучість. Показник текучості розплаву термопластів
- •30 Математична модель зони завантаження. Коефіцієнт бокового тиску, його значення при аналізі руху “пробки”
- •31. Пространственное (сетчатое) структурирование термопластов
- •32. В’язкотекучі властивості пластмас, в тому числі час твердження по методу Канавця
- •34. Токсичность пластмасс
- •35.Усадка изделий из пластмасс. Анизотропия усадки.
- •36. Математическая модель зоны дозирования. Анализ степени влияния на продуктивность экструдера
- •37 Изменение агрегатного, фазового и физического состояния при экструзионной переработке пластмасс
- •38. Гранулометрический состав текучих , методы определения
- •39. Назначение и классификация пластмассовых труб, особенности методов их производства
- •40. Ориентация макромолекул, связь макроструктур со свойствами пластмасс
- •41. Класифікація методів переробки пластмас та іх загальна характеристика.
- •42. Особливості підготовки розплаву для екструзії труб
- •43. Эластическая турбулентность при течении расплава полимера
- •44. . Анализ процессов переработки с позиций элементарных стадий (модулей).Их значение для новых технологий и модернизации существующих.
- •45. Формування заготовок виробів з пластмас. Соекструзія заготовок виробів.
- •46. Стан і перспективи виготовлення виробів з пластмас
- •47. Переробляємість пластмас та оцінка її з використанням дта
- •48. Змішування сипких речовин, сипких та рідинних компонентів, розплавів пластмас
- •49. Одержання пластмас, їх класифікація і особливості властивостей
- •50. Термостабільність та термостійкість полімерів
29 Текучість. Показник текучості розплаву термопластів
Текучість характеризує здатність полімерів до в’язкої течії при впливу зовнішніх зусиль і чисельно дорівнює зворотній величині в'язкості 1/η. Найбільш повна кількісна оцінка текучості може бути дана з використанням реологічних характеристик. Однак застосовуються й інші показники, наприклад, текучість по Рашигу чи показник текучості розплаву. При цьому перший з них служить для оцінки властивостей термореактивних прес-матеріалів, а другий – термопластичних полімерів.
Про текучість термопластичних полімерних матеріалів судять по показнику текучості розплаву (індексу розплаву), вимірюваному методом капілярної віскозиметрії при строго визначених умовах. За показник текучості розплаву приймається маса полімеру, видавлена протягом 10хв через стандартне сопло під тиском відповідного вантажу і при заданій температурі.
Для виміру показника текучості розплаву застосовується вантажний капілярний віскозиметр.
Показник текучості розплаву визначають у такий спосіб. На регуляторі встановлюють задану температуру і нагрівають прилад. Рукояткою висувають стопорну планку і зверху в отвір циліндра опускають капіляр необхідного розміру, обраний в залежності від досліджуваного полімеру. Для контролю за температурою усередину циліндра вставляють ртутний термометр. Після нагрівання приладу ртутний термометр виймають, а в циліндр невеликими порціями (1–1,5см3) завантажують полімер, ущільнюючи кожну порцію до утворення однорідної маси розплаву. Камеру циліндра заповнюють приблизно на 1/4 її глибини, після чого шток звільняють із затиску й опускають в отвір циліндра.
Розплав витримують протягом 10–15хв для встановлення рівномірної температури, а потім на шток встановлюють стандартний вантаж і видавлюють розплав. Через визначені проміжки часу видавлюваний розплав зрізується з капіляра (сопла) ножем і зважується. Показник текучості розплаву і (в г/10хв) розраховують по формулі:
і=10Q/t де Q – маса полімеру, г; t – час видавлювання, хв.
Показник текучості розплаву є порівняльною характеристикою, однак він широко використовується на практиці. За значенням показника текучості розплаву проводиться попередній вибір методу переробки полімерів. Так, екструзією можна переробляти полімери з показником текучості розплаву 0,3–1,2 г/10хв, литтям під тиском – 1,2–3 г/10хв, а для нанесення покрить придатні полімери з і ≥≥ 7 г/10хв. Звичайно, ці значення трохи умовні, тому що підбором температури розплаву в'язкість можна змінювати в досить широкому інтервалі, що дозволяє високов'язкі полімери переробляти литтям під тиском, а низьков’язкі – екструзією.
Відомо, що показник текучості розплаву залежить від будови полімеру, зокрема від молекулярної маси
Практичне застосування знаходять значення, отримані для полімерів з різними показниками текучості розплаву і представлені у виді відповідної номограми. Таким чином, значення показника текучості розплаву дозволяє одержати першу інформацію про реологічні властивості розплаву й оцінити здатність полімерів до в’язкої течії.