Право загального землекористування.

Ч. 2 ст. 38 ЗУ „Про охорону НПС” – загальне природокористування.

П. а ч. 3 ст. 83 ЗУ. а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); - це повинно бути спеціальне землекористування.

Відсутнє поняття земель загального землекористування і їх характеристика.

Право загального землекористування – природне право, яке визначається як встановлена законом і забезпечена обов’язками інших осіб можливість вільного без закріплення за окремими особами та без надання дозволів, безоплатного використання земель для задоволення життєво необхідних потреб (оздоровчі, естетичні, рекреаційні), звернення до компетентних органів з метою захисту порушеного права.

Суб’єкти: громадяни України, іноземці, апатриди.

Зміст: правомочність користування зд.

Виникає з моменту народження людини і припиняється смертю.

Невідчужуване право, не можна розпоряджатися, можна лише реалізовувати.

Може бути реалізованим в межах будь-якої категорії земель, з урахуванням обмежень в законі.

Право на оренду зд.

ЗК, ЗУ „Про оренду землі”, ЦК (субсидіарно), ПКМУ 03.03.04 Про затвердження типового договору оренди землі.

Ст. 93 ЗК, ст. 1 ЗУ – оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Ознаки:

• Надання зд у володіння і користування орендареві.

• Право розпорядження зд, переданої в оренду здійснюється власником.

• Орендар може здійснювати обмежене право розпорядження зд з підстав, передбачених законом та договором (суборенда).

• Строковість: короткострокова – до 5, довгострокова – до 50 років.

• Зворотність – повернення власнику орендованої зд після закінчення строку договору.

• Обов’язковість укладення договору оренди зд та його державна реєстрація.

• Сплата орендної плати. 3 форми: грошова, натуральна, відробіткова.

• Використання зд для діяльності не забороненої законом.

Суб’єктно-об’єктний склад – ст.. 93 ЗК, 3-5 ЗУ „Про оренду землі”.

Об’єкти – зд на всіх категоріях земель в межах України. Може передаватися зд з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами або без них.

Суб’єкти – орендодавець і орендар.

Ст. 93, 5 ЗУ – орендарі – юо, фо, міжнародні об’єднання та організації, іноземні держави, мда, омс.

Орендодавці – власники зд або уповноважені особи. Ст. 4 ЗУ – 4 групи орендодавців.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Групи 2, 3, 4 орендодавців визначені з урахуванням розмежуванням земель державної та комунальної власності. Тому діють Прикінцеві положенні ЗУ „Про оренду землі”.

До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України

КМР делегувала повноваження по укладенню договорів оренди районним радам.

Зміст: права, обов’язки сторін. Вони визначені ст. 95, 96 ЗК, ст. 24, 25 ЗУ.

Ч. 5ст. 93 ЗК – орендована зд, її частина може передаватися у суборенду. Особливості, порядок передачі в суборенду – ст. 8 ЗУ.

Ч. 4 ст. 93 ЗК - Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Це положення в частині відчуження права оренди зд є колізійним, не відповідає законодавству, бо право на оренду виникає виключно після укладення договору і його реєстрації, у покупці не може виникнути право на оренду зд. Законодавець не встановлює механізм відчуження. Право на оренду зд – зобов’язальне право, вони мають обмежене коло осіб( кредитор, боржник), ст. 511 ЦК – зобов’язання як зв'язок між боржником і кредитором на може створювати обов’язку для третьої особи. За умови укладення договору відчуження права оренди між орендарем і третьою особою обов’язки виникають для орендодавця – протирічить природі зобов’язальних прав. Законодавець хотів перевести зобов’язальне право у речове.

Підстави набуття: передбачені законом і договором оренди.

Зміни від 16.09.08 в ЗК – змінився порядок набуття права оренди із земель державної та комунальної власності. Ст. 124 ЗК Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Договір купівлі – продажу права оренди зд – незрозумілий і не відповідає чинному законодавству. Право оренди не можна виставляти на торги, бо на момент їх проведення – воно не виникло. Можна укладати попередній догорів з переможцем аукціону – 635 ЦК, тоді у орендодавця виникає обов’язок укласти договір оренди.

З земель державної та комунальної власності – виключно на аукціонах - ч. 2 ст. 124. Немає закону спеціального про аукціон.

Порядок набуття зд в оренду з земель ДВ, КВ – ст. 123.

Ч. 2, 3 ст. 123 визначає випадки передачі зд в оренду.

У приватній власності набуваються шляхом укладення договору оренди - ст. 13-20 ЗУ.

Зміна, припинення, поновлення договору оренди – 30, 34 ЗУ.