Поняття, склад, особливості правового режиму земель рекреаційного призначення

Гл. 9 ЗК, ст. 63 ЗУ „Про ОНПС”, ЗУ „Про туризм”, ЗУ „Про охорону культурної спадщини”, ЛКУ, ВКУ.

Це землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст. 50).

Склад земель: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (ст. 51).

Особливості правового режиму:

• Багатофункціональне територіальне розгалуження, оскільки можуть бути визначені в межах будь-якої категорії земель, що придатні для потреб рекреації. На землях с/г призначення – це ділянки загального користування, полезахисні лісосмуги, ґрунтозахисні споруди, території інших зелених насаджень. На землях н/п – ділянки загального користування (набережні, парки, сквери, гідропарки). На землях не с/г призначення – місця скупчення рослинності та зелених насаджень. (смуги вздовж автомобільних доріг). Землі водного фонду – ділянки прибережних захисних смуг вздовж водойм ( ст. 64 ВКУ). Землі л/г призначення – для відпочинку ( ст. 67, 74 ЛКУ).

• В державній, комунальній, приватній власності.

• Забороняється діяльність що перешкоджає чи може перешкоджати їх використанням за цільовим призначенням, негативно впливає чи може вплинути на природний стан цих земель.

• Регулювання внутрішньої організації (зонування) в залежності від особливостей правового режиму об’єкта рекреації (зона стаціонарної рекреації земель національних природних парків, експозиційна зона на землях ботанічних садів, рекреаційна зона на землях зоологічних парків).

• Нормування рекреаційних навантажень на окремі частини територій земель рекреаційного призначення з урахуванням сезонності їх використання, характеру масового відпочинку населення.

• Режим використання встановлюється ВР АРК, обласними, місцевими радами відповідно до чинного законодавства.

• Використання здійснюється на праві загального і спеціального користування, крім права власності.

Поняття, склад, особливості правового режиму земель оздоровчого призначення

Гл. 8 ЗКУ, ЗУ „Про ОНПС”, ЗУ „Про курорти”, ЗУ „Про оголошення природних територій м. Бердянська курортом державного значення”, ПКМУ № 1094, ПКМУ від 16.10.92 № 591.

Це землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей ( ст. 47). Це курорти.

В літературі: земельні ділянки в межах курортів державного і місцевого значення, які перебувають на права користування чи власності санітарно-курортних, інших спеціальних закладів, мають природні лікувальні фактори, сприятливі для профілактики захворювань і лікування людей.

Особливості правового-режиму:

• З метою охорони природних якостей і лікувальних якостей таких земель, запобіганню їх забрудненню, псуванню, виснаженню встановлюються округи їх санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Території земної поверхні зовнішній контур якої співпадає з межею курорту.

• В межах земельних ділянок округу санітарної. Гірничо-санітарної охорони забороняється здійснення робіт, здатних призвести до забруднення ґрунтів, повітря. вод, лісів, завдання шкоди лісу, заборона діяльності, яка може призвести до ерозійних процесів і негативно впливати на природні лікувальні ресурси, санітарний і екологічний стан курорту.

• Поділ округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони на 3 зони: зона суворого режиму (це місця виходу на поверхню мінеральних вод. Території з родовищами лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, води яких використовуються для лікування, пляжі, прибережні смуги моря і прилегла до пляжів територія, шириною більше 100 м)) , зона обмежень, зона спостережень.

• Надання земельних ділянок для потреб курортів здійснюється на підставі розроблення техніко – економічних обґрунтувань використання земель, проектів відведення ділянок, з урахуванням затверджених зон і округів санітарної охорони, з урахуванням схем медичного огляду і з урахуванням додержання земельного законодавства.

• В межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і у користування юо, громадянам для діяльності не сумісної з охороню природо-лікувальних властивостей і відпочинку.

• Перебувають у державній, комунальній, приватній власності.

• Наявність екологічний і санітарно-технічних обмежень щодо параметрів і режиму використання природних лікувальних ресурсів.

• Поділ земель курортів на землі курортів державного і місцевого значення. Рішення про оголошення території курортом державного значення приймається ВРУ за подання КМУ. Рішення про оголошення території курортом місцевого значення – місцевими радами за поданням відповідних виконавчих органів.