Поняття правового режиму земель

Правовий режим земель – встановлений правовими нормами порядок та умови використання за цільовим призначенням різних категорій земель різних форм власності, забезпечення і охорони прав землекористувачів, власників, здійснення управління, контролю за використанням, ведення земельного кадастру, землеустрою, моніторингу, справляння плати за землю, застосування відповідальності. (Семчик).

Правовий режим земель – встановлений законодавством порядок, що визначає поведінку суб’єктів земельних правовідносин по відношенню до земель як об’єкта права власності, користування, управління, відтворення і охорони та захист їх земельних прав.

(ЗУ від 04.02.09 „Про внесення змін до деяких законів щодо запобігання негативним наслідкам світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу”. Діє від 17.03.09.).

Поняття земель с/г призначення

Функції земель с/г призначення:

• Екологічна

• Економічна (засіб виробництва)

• Соціальна (основа життєдіяльності людини)

• Рекреаційна (територіальна основа відпочинку)

Поняття „с/г землі” не використовується у законодавстві. В ЗК – „землі с/г призначення” - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. (ст. 22 ЗК). Таке визначення не відтворює особливостей використання цих земель. У визначенні поняття треба зазначити про виконання землями рекреаційної, економічної, екологічної та соціальної функції.

Види земель с/г призначення: ( ст. 22)

• Сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги – виведені з с/г обороту для відновлення родючості); Склад угідь зазначається в правовстановлюючих документах (акти на право власності), угодах. Такі землі використовуються як основний засіб с/г виробництва.

• Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Такі землі використовуються як просторовий базис.

Правовий режим с/г земель – встановлений законодавством порядок, що визначає поведінку суб’єктів земельних правовідносин до с/г земель, які виконують економічну, екологічну, соціальну, рекреаційну функцію як об’єкта права власності, користування, управління, відтворення і охорони та захист їх земельних прав.

Правовий режим с/г земель визначається:

К.,

гл. 5 ЗК,

ЗУ „Про ОНПС”,

ст. 7, 10, 12 ЗУ „Про колективне с/г підприємство”,

ст. 12, 20, 22, 25 ЗУ „Про с/г кооперацію”,

ст. 5-7 ,12021 ЗУ „Про фермерське господарство” 2003,

ст. 5, 7 ЗУ „Про особисте селянське господарство”

ЗУ „Про охорону земель”,

„Про оренду землі”,

„Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власником земельних паїв”,

„Про контроль за використанням і охороною земель”,

УП по паюванню.

Юридичні ознаки правового режиму с/г земель:

• Багатофункціональне використання. Призначені для ведення товарного с/г виробництва, особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, дослідні і навчальні цілі, ведення с/г господарства науковими установами, ведення підсобного господарства не с\г юо, релігійними організаціями і об’єднаннями громадян.

• Пріоритетний характер для використання у с/г. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. ( ст. 23 ЗК).

• Функції державного регулювання у сфері ефективного використання, відтворення та охорони віднесені до органів загальної, міжгалузевої та галузевої компетенції. Внутрішньогосподарське управління здійснюють загальні збори с/г підприємств, кооперативів, ГТ, правління цих юо, головами, директорами державних підприємств.

• Суб’єктами правовідносин у сфері здійснення прав на ділянки, використання, відтворення і охорони виступають юо та фо, які мають спеціальну правосуб’єктність і використовують ділянки на різних юридичних титулах.

• Обмеження щодо кола суб’єктів права приватної власності. Ч. 4 ст. 22 ЗК - не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Виключення у п. 4 ст. 81, п. 4 ст. 82 (спадкування).

• Нормованість безоплатної передачі ділянок с/г призначення громадянам із земель державної і комунальної власності. (ст. 121 ).

• Тимчасове обмеження площі. До 01.01.2015 загальної площі земель с/г призначення (до 100 га), яку можуть набувати на праві власності. При успадкуванні за законом площа може бути збільшена. (п. 13 ПП ЗК).

• Заборона на продаж земель с/г призначення до 01.01.2010 різними суб’єктами (р. 3 ПП ЗУ „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 31.10.08. доповнено п. 12 – заборона продажу.) Відповідно до п. 15 ПП ЗК – мораторій на інші форми відчуження та зміни цільового призначення с/г земель, що належать чітко визначеному колу суб’єктів до прийняття законів.

• Заборона на вилучення особливо цінних земель для не с/г потреб. Ст. 150 ЗК.

• Використання зумовлює виконання власниками і землекористувачами специфічних обов’язків, застосування обмежень, пов’язаних з виконанням заходів щодо охорони і відтворення родючості ґрунтів.

• Вилученні з с/г обігу та консервація техногенно забруднених земель, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, нормативам, правилам).