2. Розвиток фінансової науки в Росії

Одним із перших російських авторів праць у галузі фінансів був І.С.Пересвєтов. Він підтримував ідею стосовно збільшен­ня доходів казни з метою посилення військової потужності держави, централізації ресурсів і зменшення витрат на систе­му намісництва, відміни інституту митарів.

Ідеї меркантилізму в Росії вперше висловив видатний ди­пломат 60-х років XVII ст. А.Л. Ордін-Нащокін (1605—1680). Найвиразніше його економічні погляди відображено у "Псков­ському Положенні" (1667) та "Новоторговому Уставі" (1667), автором і редактором яких він був. Поняття торгівлі розглядав не тільки як одне з важливих джерел доходів держави, а й як галузь господарства, що активно сприяє зростанню народного достатку. Водночас А.Л. Ордін-Нащокін розумів, що торгівля зокрема зовнішня, в Росії розвинена недостатньо. На його дум­ку причина цього полягає у бракові капіталу, засиллі інозем­них купців, котрі проникали на російський ринок.

І.Т. Посошкові 1652-1726), автор знаменитого твору "Кни­ги про вбогість та багатство" (1724), також був прихильни­ком активного торговельного балансу, стверджуючи, що коли Росія більше продаватиме й менше купуватиме, то гроші зали­шатимуться в ній, а не відпливатимуть за кордон. Його вважають номіналістом, адже він стверджував, що гроші створює ■;. який може перетворити копійку на карбованець, достатньо поставити відповідний штамп.

І.Т. Посошков розрізняє два види багатства: багатство держави (доходи казни) і багатство народу (народне господарство), ставлячи на чільне місце саме багатство народу. Він рекомендував не розоряти платників податків надмірними поборами: податки варто брати з землі, за податкову одиницю прийняти десятину; також радив перейти до єдиного 10-відсоткового податку, а мито сплачувати один раз Із кожної одиниці товару.

У другій половині XVIII ст. з'явилася низка робіт у сфері теорії фінансів. Найбільш яскравою, такою, що має вираже­ний антикріпосницький характер, була праця АЛ. Поленова Про кріпосне полягання селян у Росії", за яку в 1766 р. автор одержав премію Вільного економічного товариства.

У цій роботі вперше у вітчизняній літературі застосовується термін "податок", А.Я.Поленов підтверджує потребу майнового страхування, аналізує та критично оцінює податкову систему. Автор вважав: якщо селяни отримають достатню кількість землі, то у відповідь вони будуть охоче платити встановлені явлені податки і збори.

Не використовуючи поняття "страхування", А.Я. Поленов вказує, що у разі повені, "падіння" худоби, неврожаю хліба чи інших лих селянські господарства потребують економічної підтримки: або грошима, або через податкову систему Росії.

Уперше в опублікованій літературі термін "фінанси" як наукове поняття був ужитий у передмові до виданої в 1767 р. Московським університетом книзі "Переклади з енциклопе­дії". У цій праці термін "фінанси" трактується як "розділи, до належать до державних доходів", тобто вперше поняття "фінанси" використано в значенні, ідентичному сутності тер­міна "казна".

XVIII ст. завершується роботами першого ідеолога й теоре­тика народної революції в Росії О.М. Радищева. До найцікавіших економічних його праць належать: ''Лист про Китайський торг", "Опис мого володіння", "Записка про податі Петер­бурзької губернії" і нескінчений рукопис "Торгівля", одна час­тина якої -"Записки про податі" - повністю присвячена по­датковій політиці держави.

О.М. Радищеву вперше в російській науці дослідив сутність поняття податки, їх природу, охарактеризував усі види подат­ків, відокремивши прямі від непрямих. При цьому він окремо досліджував податки з міського і сільського населення.

Повільний розвиток фінансової науки в Росії пояснюєть­ся застійним характером економіки, незмінністю виробничих відносин. Не випадково з розвитком економіки Росії останньої чверті XIX — на початку XX ст. збігається і бурхливий розви­ток фінансової науки, супроводжуваний величезною кількістю публікацій з питань фінансів.

Зі створенням у 1802 р. Міністерства фінансів термін "фінанси" входить у науковий обіг. Проте до 1835 р., коли в російських університетах почали викладати курс фінансового права, "фінанси" як самостійна наука не виділялися, а розгляда­лися тільки як складова політекономії. У практиці частіше використовувалося поняття "казна". У ліпшому разі за допомогою одного з цих термінів пояснювався інший.

На початку XIX ст. опублікували роботу М.І. Тургенєва "Досвід теорії податків", що є теоретичним обґрунтуванням об'єктивної необхідності податків, їх ролі в економічному житті держави і населення. Автор стверджував, що фінансова на­ука має право на існування, проте вчення про податки — частина політичної економії. Наприклад, він аргументував поділ податків на прямі й опосередковані, сформулював нову класифікацію податків залежно від джерел доходів, увів у науковий обіг термін "акциз" (тлумачив його як м:ито на предмети внутрішнього споживання), а знецінення грошей назвав додатко­вим податком, до того ж найнесправедливішим. М.І. Тургеньєв рекомендував урядові враховувати економічні можливості на­селення у процесі введення податків, не допускати надмірних витрат, які перевищували б наявні доходи. Тургеньєв обґрун­тував положення, що об'єктом оподаткування має бути чистий дохід, а не капітал. Значно пізніше це положення розвинув російський економіст українського походження 1.1. Янжул.

Видатним державним діячем і першим виконавцем управ­лінських та фінансових реформ у Росії на початку XIX ст. був М.М. Сперанський, який вважав, що для усування хронічного бюджетного дефіциту Росії потрібно зменшити державні би-датки, припинити небезпечну практику казначейства щодо випуску асигнацій та збільшення податків. На його думку, папе­рових грошей в обігу має бути стільки, скільки є капіталів і кредитних паперів.

Відомим економістом початку XIX ст. був М.С. Мордвинов — президент Вільного економічного товариства. Він розумів призначення банків у концентрації грошових капіталів та їх постійному грошовому обігу, що сприяє збільшенню суспіль­ного багатства. На його думку, в Росії вкрай необхідно створю­вати приватні банки з метою активізації підприємницької діяльності; дав негативну оцінку діяльності Держбанку, який постійно бере участь у покритті бюджетного дефіциту.

У праці "Міркування про користь, що може послідувати від установи приватних по губерніях банків" (1813) багато уваги приділено питанням податків. М.С. Мордвинов ставить завдання — забезпечити стійкість державних доходів. Причи­ну порівняльного багатства Англії (щодо Франції) він пояснює двома причинами:

1) податки стягуються не з капіталу, а з доходів від капі­талу;

2) перехід від натуральних до грошових податків і відповід­ність величини податку до рівня доходу ("зрівняні по всіх ста­нах оклади").

Значущими для теорії фінансів є дослідження таких авто­рів кінця XIX ст., як В.А. Лебедєв, І.І. Янжул, СЮ. Вітте, І.Х. Озеров.

Стан фінансової науки в Росії кінця XIX ст. якнайповніше відображений у роботах академіка І.І. Янжула, котрий вва­жав, що "предметом фінансової науки є дослідження способів якнайкращого задоволення матеріальних потреб держави". Автор подає таке визначення цієї науки: "Фінансова наука — вчення про суспільне господарство, що має завданням виклад тих правил, які повинні бути дотримані при добуванні ма­теріальних коштів, потрібних для. виконання суспільних ці­лей". Тобто, І.І.Янжул виключає з предмета науки фінансів учення про державні витрати, вважаючи, що ці питання на­стільки пов'язані з власне поняттям "держава", що їх мають вивчати у науках про державне і політичне право. Академік за­значав, що саме станом фінансів визначається могутність держави: "фінанси є мірилом добробуту країни, мірилом цивіліза­ції".

Слід звернути увагу на особливі заслуги в розвитку фінан­сової науки І.X.Озерова. Його підручник "Основи фінансової науки", що неодноразово видавався, і нині є науковим дороб­ком із найповнішим викладом багатьох фундаментальних по­ложень. За визначенням І.X. Озерова, "фінансова наука вивчає фінансове господарство, тобто сукупність відносин, що вини­кають на основі добування союзами публічного характеру ма­теріальних засобів".

Автором фундаментальної праці з теорії фінансів у вітчиз­няній фінансовій науці був професор Санкт-Петербурзького університету ВЛ. Лебедєв, який опублікував роботу "Фінансо­ве право" в 1882—1885 рр. Він мав намір видати чотири томи: другий і третій передбачалося присвятити викладенню теорії та складу державних доходів, а четвертий — державному кре­дитові. Робота залишилася незавершеною. Друге видання пер­шого тому опублікували в 1889—1893 рр. Окрім трьох ви­пусків, у цьому томі був додаток з оглядом бюджетів Росії (з 1862 р.), Англії, Франції, Німеччини, Голландії, Австрії, Іта­лії, Іспанії, Португалії, США та ін. За деякими показниками автор здійснив порівняльний аналіз бюджетів окремих країн. Цінність праці В.А. Лебедєва полягає насамперед у тому, що він проаналізував розвиток фінансової системи та фінансової науки майже па весь період історії суспільства.

Важливе значення для вивчення фінансів у Росії періоду капіталізму має праця 20-го міністра фінансів Росії СЮ. Віт-те "Конспект лекцій про народне і державне господарство". Під час його перебування на посаді міністра, фінансову систе­му Російської імперії реорганізували відповідно до потреб мо­нополістичного капіталізму. У творі детально охарактеризова­но розвиток фінансів з кожного виду доходу бюджету, наведено історичні відомості з моменту їх виникнення. На відміну від багатьох визнаних учених, СЮ. Вітте найближче підійшов до сучасного розуміння системи фінансів, включивши сюди не тільки доходи і державний кредит, але й витрати.

До початку XX ст. належить поява перших великих робіт М.Боголєпова, В.Тверд, А. Буковецького, П. Гензеля та ін. Після підручника І.Х. Озерова найвідомішою працею в галузі фінансової науки на початку XX ст. вважають "Вступ до фінансової науки" А.І. Буковецького. Книгу видали 1929 р. й протягом першої половини XX ст. вона була найліпшим на­вчальним посібником, який містив дев'ять розділів, у тому числі вчення про видатки, доходи, публічний кредит, бюджет, фінансовий контроль, фінансове управління, місцеві фінанси тощо.

На жаль, роботи в галузі фінансової науки Росії радянсько­го періоду на сьогодні є не досить популярними.

Нині суттєве значення мають праці вченого-економіста члена-кореспондента РАЕН Л.А. Дробозіної — автор підручника "Фінанси і кредит у СРСР", монографій "Фінанси. Грошовий обіг, Кредит", "Нові явища в сфері державних фінансів", "Фі­нансова і грошово-кредитна системи Англії" та ін., в яких роз­глядається сутність і функції фінансів, фінансова система та її ланки, державні фінанси. Вона також була відомим фахівцем із фінансів країн Західної Європи.

Відомими фінансистами, котрі досліджують питання фі­нансів (грошової системи, грошового обігу, кредитної системи, ринку цінних паперів, міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин) є члени-кореспонденти РАЕН професори Г.Б. Поляк, Є.Ф. Жуков

Фінансист, який висвітлює проблеми фінансового аналізу, — В.В. Ковальов. Відомі його книги "Фінансовий аналіз: Управ­ління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності", "Вступ у фінансовий менеджмент", де він дає характеристику основних категорій, методів і принципів фінансового аналізу, методів прогнозування можливого банкрутства, оцінки ризиків, критеріїв оцінювання фінансових активів, інвестиційних проек­тів, методів управління оборотними засобами.