52. Культурологічна концепція Гумільова

У теорії культури Гумільова тема історичного розвитку культури отримує найбільш глибоке осмислення і виливає-ся в завершене теоретичне побудова - теорію етногенезу.Центральним поняттям цієї теорії виступає етнос, який розглядається вченим як природно склався на основі оригінального стереотипу поведінки колектив людей, який існує як енергетична система (структура), що протиставляє себе всім іншим таким же колективам,виходячи з відчуття компліментарності. Культура у Гумільова Л.М. - Не центральне поняття. Воно латентно міститься в його концепції, але розуміння вченим культури цілком співвідноситься з розумінням культури діяльнісної школи, тобто як сукупності способів діяльності, поведінки і цінностей.Звідси - виняткова важливість виявлення зв'язків етнічного і культурного, співвідношення культурогенезу та етногенезу в концепції вченого, що і є предметом дисертаційного дослідження. Увага до даного пласту творчості Л.М.Гумільова викликано тим, що він ніколи не був предметом спеціального вивчення. Його залучення допоможе розкрити етнокультурний зріз причин, змісту, сутності найскладніших сучасних культурно-цивілізаційних процесів.

53. Концепція культури в поглядах Бердяєва

Філософія Н. А. Бердяєва з'явилася геніальним вираженням духовного драматизму переломної епохи, коли людський дух виявляє, що старі культурні форми стали тісні для його розвитку і шукає для себе нових форм і способів втілення.Важко знайти серйозну філософську чи культурологічну проблему, яка б так чи інакше не отримала свого осмислення в працях Бердяєва. Для культурології праці Бердяєва значимі перш за все тим, що в них розкривається драма культурної творчості, понятого як реалізація споконвічної і невід'ємно властивою людині свободи. Згідно Бердяєвим особистість є справжній суб'єкт культури. Таке розуміння дозволило Бердяєвим заглянути у свята святих культурного творчості і побачити справжній драматизм стосунків людини і культури. Для Бердяєва визначальна людини культурна форма є не що інше, як «остившая свобода» особистого духу, це - відокремилися від людини результати особистої творчості, а не вираз якогось безособового світового розуму (за Гегелем). Але звідси випливає і трагедія культурної творчості: дух змушений втілюватися в предметно-символічні форми, що сковують його свободу і спрямованість у безмежне.Згідно з уявленнями Бердяєва «Всі досягнення культури - символічні, а не реалістичні. Культура не є здійснення, реалізація істини життя. Вона здійснює лише істину в пізнанні, у філософських і наукових книжках ...; красу - у книгах віршів і картинах, в статуях і архітектурних пам'ятках, в концертах і театральних уявленнях; божественне - лише в культі та релігійної символіки. Творчий акт притягується в культурі вниз і отяжелевает.

54. Становлення історії української культури