5. Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.

Механізм функціонування на ринку праці розглядається з позиції 2-х теорій:

1.Неокласична, яка спирається на передумови, що на ринку діє досконала конкуренція, а заробітна плата є повністю гнучкою. Критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку, тобто при визначенні попиту підприємства співставляють приріст витрат на працю з вигодами від її використання, тому кожне підприємство буде збільшувати попит на працю доти, доки приріст його витрат на виплату праці не перевищить приріст виручки

В основі визначення функції пропозиції робочої сили лежить реальна заробітна плата і чим вища зарплата тим більша пропозиція

Неокласики вважали, що безробіття виникає внаслідок надмірної зарплати, проте таке безробіття вони вважали тимчасовим, оскільки на ринку праці дії гнучка зарплата, яка усуває диспропорцію.

Якщо робітник не захоче найматися на роботу за заниженою зарплатою, то таке безробіття вважалося добровільним і взагалі не відносилося до безробіття.

2.Кейсіанська теорія.

Принціпово відрізняється від неокласичної у відношенні до попиту на пропозицію. При вивченні попиту не враховували зарплату оскільки вважали її не гнучкою в короткостроковому періоді. Кейсіанці ставили попит на працю в залежності попиту на товарному ринку, тобто сукупний попит обумовлює не лише обсяг продукції, що може бути вироблений економікою, але й кількість праці необхідний для її виробництва.

На відміну від класиків, визначаючи пропозицію праці, кейнсіанці спирались не на реальну а на номінальну зарплату, вони вважали що номінальна зарплата може змінюватися в один бік-збільшуватися, оскільки зменшення реальної зарплати через зменшення номінальної викличе серйозні негативні наслідки для економіки ніж зниження реальної зарплати в результаті зростання цін.

При збільшенні номінальної зарплати пропозиція праці збільшується.

У даній теорії безробіття пояснюється не надмірною зарплатою, а дефіцитом сукупного попиту.

Отже, згідно з кейсіанською теорією зарплата в короткостроковому періоді неспроможна зрівноважити ринок праці (досягнення повної зайнятості) це означає, що економіка буде перебувати в стані не повної зайнятості до тих пір, доки не зросте сукупний попит, оскільки тільки він може збільшити попит на працю дорівнює пропозиції.

7. Економічна сутність сукупної пропозиції. Характеристика окремих відрізків сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію.

Сукупна пропозиція (AS) – обсяг ВВП, який економіка здатна виробити за певного рівня внутрішніх цін і пропонувати на продаж. Суб’єктами AS є підприємства, які виробляють товари і послуги, їх мета - максимізація прибутку. Всі чинники AS можна поділити на дві групи: ціна і нецінові чинники.

Розділяють довгострокову і короткострокову AS. Це залежить від неоднакової гнучкості цін і зарплати в довго- і короткостроковому періодах. Класична теорія пояснює довгост. AS. Згідно з нею, повна зайнятість є нормою для економіки, а відхилення від неї усуваються за допомогою гнучких цін і зарплати. в довгостроковому періоді сукупна пропозиція і потенційний обсяг виробництва збігаються і залежать від факторів виробництва, функцію довгострокової AS можна записати так: .

Виділяють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції (пояснює кейнсіанство). 1. називається крайнім випадком. Сутність - ціни і заробітна плата тимчасово є абсолютно негнучкими, тобто не реагують на збурення в економіці. Негнучку поведінку цін і заробітної плати відображує основна модель короткостр.AS. Короткостр. AS залежить від того, як фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного(рівень цін повної зайнятості).Якщо фактичні ціни перевищили очікувані, то у підприємств виникає мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно з потенційною величною і навпаки. Отже, основна модель передбачає, що сукупна пропозиція в короткостроковому періоді є зростаючою функцією від ціни, внаслідок чого її крива має додатний нахил. , де Y^AS — обсяг виробництва (сукупна пропозиція) у короткостроковому періоді;  — чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного рівня цін від очікуваного їх рівня; P, P^e — відповідно фактичний та очікуваний рівень цін. Загальний вигляд кривої сукупної пропозиції (основна модель):

Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції — це такі чинники, які змінюють середні витрати і прибутковість підприємств за даного рівня товарних цін, що спонукає підприємства змінювати обсяг виробництва. До нецінових чинників відносять: ціни на ресурси, продуктивність ресурсів, субсидії, оподаткування підприємств.