15.3. Правовий режим регулювання валютних відносин

При розгляді особливостей валютних правовідносин раніше було відзначено, що даний вид суспільних зв'язків виникає в результаті організованої державою фінансової діяльності, в процесі якої відбувається формування і використання централізованих і децентралізованих валютних фондів відповідних суб'єктів.

Виходячи із значущості соціальних зв'язків, держава за допомогою права прагне врегулювати суспільні відносини, які її цікавлять, додати їм відповідні форму і зміст. Необхідно особливо відзначити той факт, що держава має у своєму розпорядженні, крім права, достатньо засобів, за допомогою яких вона здатна здійснювати регулювання суспільних відносин, що її цікавлять, і привести їх у відповідність з бажаною для неї моделлю. Так, крім правових засобів, держава в цілях регулювання валютних відносин має нагоду застосовувати для їх упорядкування засоби і способи, що не мають правового характеру. До таких можна віднести інтервенції на валютному ринку за допомогою мобілізації державних валютних резервів, маніпуляції процентними ставками, стерилізацію та ін.

Необхідно зауважити, що головним, традиційним і вирішальним інструментом дії з боку держави на валютні відносини є право.

Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин, як специфічного різновиду фінансових відносин, є особлива природа їх владно-майнового характеру, який визначений розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, а також дозволеними формами участі резидентів України на іноземних і міжнародному валютних ринках.

Своєрідність механізму правового регулювання валютних відносин також багато в чому обумовлена основними шляхами юридичної дії на дані соціальні зв'язки. Валютні відносини регулюються за допомогою всіх трьох наявних способів правового регулювання, тобто зобов'язання (розпорядження), дозволи і заборони.

З боку держави, для регулювання валютних відносин, як і для всього фінансового права в цілому, характерне застосування централізованих, імперативних розпоряджень, у рамках яких законодавцем допускається можливість власної активної поведінки учасників суспільних зв'язків.

У процентному співвідношенні в загальній сукупності норм валютного законодавства зобов'язальні (приписуючі) норми, матимуть найбільшу питому вагу. Це пояснюється специфікою валютних відносин і їх значущістю в економічному та соціальному житті суспільства.

На сьогодні в Україні остаточно склалася система нормативних актів, регулюючих валютні відносини. Під такою системою треба розуміти узяту в єдності і взаємозв'язку сукупність юридичних норм, за допомогою яких держава та уповноважені нею органи здійснюють упорядкування суспільних відносин, що виникають у процесі збору, акумуляції, розподілу і використання валютних фондів.

Система валютного законодавства України є явищем складним як з конструкційної, так і з динамічної точок зору. Конструкційно вона містить у своєму складі норми, які мають різну юридичну силу і прийняті відповідно різними державними й іншими уповноваженими органами. До складу цієї системи входять закони України, постанови Верховної Ради України, декрети КМУ, укази Президента України, різні інструктивні вказівки НБУ і ДТКУ, інші нормативно-правові акти. На території України валютні відносини регулюються не тільки актами національного законодавства України, але і міжнародними угодами, які були підписані Україною, або до яких вона приєдналася.

Важливою складовою частиною механізму правового регулювання валютних відносин є встановлений в Україні правовий режим їх здійснення. Він має відмінності від правового режиму державної валютної монополії, сутність якого полягає у винятковому праві держави й уповноважених органів на здійснення усередині країни операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити, як режим валютних обмежень, під яким необхідно розуміти сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та направлених на обмеження операцій з валютними цінностями.

Сутність такого режиму полягає в припиненні вільних операцій з валютними цінностями і введення певного порядку їх здійснення. В теорії держави та права такий режим прийнято іменувати загальнодозволенним, тобто при цьому режимі встановлюється загальний дозвіл, в рамках якого закон визначає обмеження в здійсненні і заборони здійснення конкретних дій. У відповідності з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з повною правомочністю - володіння, користування і розпорядження. Але вказану правомочність власник може реалізувати тільки способами, передбаченими законом.

Головною відмінністю таких суспільних явищ, як валютні обмеження і валютна монополія, є те, що в першому випадку має місце дозвіл недержавним суб'єктам здійснювати операції з валютними цінностями, чого немає при валютній монополії, де, незважаючи на те, що центральний державний банк міг давати і давав доручення на здійснення під його контролем валютних операцій іншим організаціям, але ці організації були державними.

Слід відзначити, що будь-який установлений державою правовий режим, у тому числі і режим валютних обмежень, тільки тоді буде дієвим, коли держава може забезпечити й закріпити його дотримання всіма розпорядчими засобами, які в неї є. Одним з найважливіших засобів забезпечення і дієвості встановленої державою моделі взаємозв'язків валютних відносин з іншими соціальними об'єктами є контроль за їх дотриманням.

Валютний контроль є діяльністю держави та уповноважених органів із забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Держава не лише встановлює правила поведінки суб'єктів у формі правових норм при використанні валютних цінностей, але і забезпечує виконання ними цих правових норм. В цьому полягає принцип законності діяльності суб'єктів валютних відносин.

Одним з напрямів валютного контролю, здійснюваного Національним банком України, є надання індивідуальних ліцензій фізичним і юридичним особам - резидентам України на відкриття рахунків за межами України. Щодо юридичних осіб така процедура регулюється Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами - резидентами України - рахунків в іноземних банках, затверджених постановою Правління Національного банку України.