11.2. Форми державного боргу

Поняття державної заборгованості значно ширше державного боргу. Останній складає тільки одну з частин державної заборгованості. Заборгованість держави можна розглядати як сукупність трьох складових:

1. Поручительські зобов'язання - зобов'язання, що виникають при наданні державою (або уповноваженими нею органами) певних гарантій (при експортно-імпортних операціях, підтримці малого бізнесу та ін.).

2. Витратно-бюджетні зобов'язання - зобов'язання за затвердженими показниками витрат бюджетів, фактичні виплати за якими не відбулися (заборгованість по виплатах соціальних допомог, пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних підприємств і організацій).

3. Позикові зобов'язання - грошові зобов'язання, що виникли в результаті позики державою грошових коштів. Саме ця форма зобов'язань виникає на підставі та у формі позики і є, фактично, державним боргом. Деякі науковці звертають свою увагу ще на один вид державної заборгованості - борги, пов'язані з фінансуванням державою системи пенсійного забезпечення і соціального страхування у майбутньому.

Державний борг можна класифікувати:

1. Залежно від характеру, статусу кредиторів:

а) зовнішній;

б) внутрішній.

Зовнішній борг виникає у зв'язку із залученням зовнішніх позик. Частіше за все зовнішні позики розміщуються в іноземній валюті на фондових ринках за межами держави. Він може мати не лише фондову форму, але реалізовувати абсолютно конкретну мету щодо насичення певними товарами ринку. Зовнішній державний борг можна диференціювати:

- за видами кредиторів (банківський, фірмовий);

- за формою надання (валютний, товарний);

- за метою використання (інвестиційний, неінвестиційний);

- за умовами надання (пільговий, високопроцентний, компенсаційний);

- за строками (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий);

- за умовами повернення (одночасний, юридичний). Внутрішній державний борг виникає у зв'язку із залученням

грошових коштів фізичних та юридичних осіб, що є резидентами України. Внутрішні позики випускаються у валюті України. Внутрішні запозичення здійснюються переважно шляхом розміщення державних цінних паперів. Статтею 2 Бюджетного кодексу України позики визначаються як операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності і терміновості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування перед кредиторами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний внутрішній борг України" державний борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає за борговими зобов'язаннями Уряду України, у формі:

а) позик Уряду України;

б) позик, здійснених при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

До боргових зобов'язань Уряду України відносяться випущені ним цінні папери; зобов'язання в грошовій формі, гарантовані Урядом України; кредити, отримані Урядом України. Боргові зобов'язання Уряду України можна класифікувати:

а) за строками:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (від 1 року до 5 років);

- довгострокові (понад 5 років).

б) формою:

- облігації внутрішніх державних позик;

- казначейські зобов'язання України (статті 2-4 Закону України "Про державний внутрішній борг України").

2. Залежно від позичальника:

а) державний;

б) місцевий.

Державний борг виникає за наявності зобов'язань держави, пов'язаних з отриманням бюджетних коштів на умовах повернення, платності і терміновості.

Місцевий борг виникає у місцевого самоврядування при отриманні бюджетних коштів на умовах повернення, платності, терміновості.

3. Залежно від виду виплат:

а) капітальний;

б) поточний.

Капітальний державний борг - це вся сума випущених та непогашених зобов'язань за усіма видами позик, включаючи і відсотки по них.

Поточний державний борг включає тільки витрати, пов'язані з виплатою доходів кредиторам за борговими зобов'язаннями держави і самими борговими зобов'язаннями, термін погашення яких уже настав.