2. Види фінансового контролю.

Контроль, як установлення відповідності заданого стану фактичному у сфері фінансової діяльності при його розгляді з соціальної точки зору можна підрозділити на державний і суспільний. На сьогодні існують певні підстави стверджувати, що правомірно виділяти і міжнародний фінансовий контроль як відповідну діяльність міжнародних організацій, що стосується певних сторін фінансової діяльності держав або міжнародних організацій. Наприклад, контроль МВФ або інших подібних структур. Згідно з переконаннями, що існували у фінансово-правовій науці Радянського Союзу, фінансовий контроль розподілявся на два види: державний і суспільний. У рамках останнього виділялися партійний, профспілковий і народний контроль.

Фінансовий контроль відрізняється багатоплановістю поставлених перед ним цілей і різноманіттям вирішуваних завдань. Його здійснення входить у компетенцію досить широкого кола контролюючих органів. У теорії фінансового права виділяються різні критерії, різні підстави класифікації фінансового контролю. При цьому загальноприйнятим підходом у виділенні конкретних його видів є вибір таких критеріїв, як суб'єктний склад контролюючих органів; специфіка об'єкта фінансового контролю; час його проведення.

На основі викладеного вище можна запропонувати наступну класифікацію фінансового контролю:

1. Залежно від часу проведення розрізняють фінансовий контроль:

а) попередній;

б) поточний (оперативний);

в) подальший.

Попередній фінансовий контроль передує проведенню фінансово-господарських операцій. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів. Основна мета даного виду контролю - попередження порушень чинного фінансового законодавства, при цьому діяльність органів фінансового контролю націлена на своєчасне попередження незаконного і нераціонального використання грошових коштів та матеріальних ресурсів. Належне використання попереднього фінансового контролю дозволяє досягти максимального позитивного ефекту, уникнути порушень фінансової дисципліни.

Поточний фінансовий контроль здійснюється в короткі відрізки часу, безпосередньо в процесі проведення господарських і фінансових операцій. Даний контроль можна назвати ще оперативним через його гнучкість та своєчасність, оскільки часто здійснюється повсякденно, будучи постійним. Широке використання цього виду контролю дозволяє знайти помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в ході проведення фінансово-господарської операції.

Подальший фінансовий контроль здійснюється по завершенню конкретної фінансово-господарської операції або після закінчення певного звітного періоду (наприклад, фінансового року). Цей вид контролю можна охарактеризувати як своєрідний останній "рубіж", перешкода на шляху порушень. Він дозволяє знайти упущення, допущені в ході попереднього та поточного контролю і, як правило, відрізняється поглибленим і всеосяжним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта та своїм комплексним характером. До основних напрямів подальшого контролю можна віднести: аналіз виконання планів і бюджетів; перевірку кошторисів, звітів і балансів; вивчення на предмет законності рішень органів управління суб'єкта, що перевіряється; виявлення випадків незбереження майна; визначення шляхів попередження порушень фінансової дисципліни і заходів з їх усунення.

2. Залежно від такого критерію, як плановість, фінансовий контроль буває плановим і позаплановим. Таке положення відповідає Указу Президента України "Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 року № 817/98. Згідно з вищезгаданим актом плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка здійснюється за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу в календарному році в межах його компетенції.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, окрім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, які гарантовані бюджетними засобами.

Право на проведення планової виїзної перевірки об'єкта підприємницької діяльності контролюючим органом надається в тому випадку, коли такому суб'єкту не пізніше ніж за десять календарних днів до дня виконання вказаної перевірки направлене письмове повідомлення із зазначенням на її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться в суворо обумовлених законом випадках. Наприклад, коли суб'єктом підприємницької діяльності не надані у встановлений термін документи обов'язкової звітності або у разі надання в установленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності скарги про порушення законодавства посадовцями контролюючого органу під час проведення останніми планової або позапланової виїзної перевірки.

Крім використання виїзних перевірок для здійснення фінансового контролю, контролюючими органами може бути використана така форма його здійснення, як контроль камеральний, тобто проведення фінансових перевірок за даними контрольного органу документами, що надані підконтрольним об'єктом з метою виявлення правильності їх заповнення, а також відповідності вказаної в них наявної оперативної інформації про результати фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

3. Залежно від періодичності (частоти) проведення контроль буває:

а) постійний (ще його можна позначити як повсякденний);

б) систематичний;

в) епізодичний (часто даний вид контролю має разовий характер).

4. Залежно від форми проведення розрізняють контроль:

а) обов'язковий (зовнішній);

б) ініціативний (внутрішній).

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється у випадках, коли чинне законодавство містить відповідну вимогу. Крім того, другою підставою до його виконання є рішення компетентного державного органу. Як правило, обов'язковий фінансовий контроль здійснюється силами державних (муніципальних) фінансових органів.

Що стосується ініціативного фінансового контролю, то основним моментом при віднесенні до даного виду є елемент "волевиявлення", контроль виконується за самостійним і добровільним рішенням господарюючих суб'єктів. Проводиться як власними силами, так і із залученням аудиторів.

5. Залежно від суб'єкта, що здійснює контроль:

а) державний;

б) муніципальний;

в) суспільний;

г) аудиторський.

Державний фінансовий контроль проводять органи держави, що наділені відповідною компетенцією, уповноважені на виробництво контрольних дій. При цьому можна виділити органи:

- загальної компетенції (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.);

- спеціальної компетенції - органи, створені виключно для фінансового контролю. Сюди можна віднести, наприклад, Рахункову палату, податкові органи, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство, а також підлеглі їм підрозділи на місцях.

Муніципальний фінансовий контроль проводиться органами місцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка (від затвердження місцевого бюджету, його виконання і затвердження звіту про його виконання до конкретних питань дотримання фінансової дисципліни, що входять в компетенцію органів місцевого самоврядування).

Як у державному, так і в муніципальному фінансовому контролі можна також виділити (залежно від області дії): надвідомчий (міжвідомчий), внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський контроль.

Суспільний фінансовий контроль є незалежним фінансовим контролем, який здійснюється представниками громадськості на ініціативній (добровільній) та безкоштовній основі.

Аудиторський фінансовий контроль є незалежним професійним фінансовим контролем, здійснюваним аудиторами (фізичними особами) і аудиторськими фірмами.

6. Залежно від сфери фінансової діяльності, що перевіряється, контроль буває:

а) бюджетний;

б) податковий;

в) валютний;

г) банківський;

д) страховий.

Відокремлення перерахованих конкретних видів фінансового контролю в даному випадку фактично ставиться у залежність від тієї сфери фінансового права, в якій безпосередньо відбувається контрольна діяльність, тобто від підгалузей та інститутів особливої частини фінансового права.

7. Залежно від джерела інформації розрізняють контроль:

а) фактичний;

б) документальний.

Фактичний фінансовий контроль полягає у вивченні реального стану об'єкта, що перевіряється, його огляді й обмірюванні в натурі, встановленні дійсної наявності грошових коштів і матеріальних ресурсів, аналізі отриманої при цьому інформації та документів на предмет їх відповідності.

Документальний фінансовий контроль є перевіркою і аналізом первинних документів (у тому числі і технічних носіїв інформації), що містять відомості про рух грошових коштів (бухгалтерських і статистичних звітів, кошторисів, балансів та ін.).

Фактичний і документальний фінансовий контроль існують не відособлено, а доповнюють один одного. Так, наприклад, за наявності належних підстав документальна ревізія може бути доповнена фактичною перевіркою (виробництвом контрольного обмірювання, зняттям залишків матеріальних цінностей та ін.).

Наведений перелік видів фінансового контролю не є вичерпним. Так, наприклад, можна виділити також такий критерій класифікації фінансового контролю, як його об'єм (повнота обхвату).