19.Що таке ефективність виробництва?Як вона вимірюється?Яким чином можна підвищити ефективність виробництва?

Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність виробництва, як економічна категорія – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Фактори зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, раціональне використання природних ресурсів).

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх факторів ефективності на різних рівнях управління діяльністю).

20.Що таке оборотні кошти?Яку вони мають структуру?Вкажіть вплив кожної складової оборотних фондів на становище та поведінку (у відповідній ситуації) підприємства

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг. Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства.

Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робот, наданих послуг), проведення розрахунків.

Структура оборотних коштів:

1) Виробничі оборотні фонди:

- виробничі запаси;

- засоби у виробничих витратах.

2) Фонди обігу:

- готова продукція;

- грошові кошти і розрахунки.

Фін. стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних коштів. Ефективності використання оборотних коштів, являє собою невід’ємну складову ефективності використання майна, бо раціональне використання оборотних коштів впливає на основні показники господарської діяльності промислового підприємства: на зростання обсягу виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності підприємства. Аналіз ефективності використання оборотних коштів повинен допомогти виявити додаткові резерви і сприяти поліпшенню основних економічних показників роботи підприємства. 21.Що таке якість продукції?Якими показниками визначають її рівень?Які ви знаєте способи підвищення якості продукції на підприємстві?

Якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів. Якісною вважається продукція, що відповідає вимогам стандартів і технічних умов і задовольняє потреби споживачів.Основними показниками, що характерезують якість поліграфічної продукції є її зміст, зовнішній вигляд, поліграфічне виконання, якість основних матеріалів, а також

зручність і практичність у використанні.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильновильно оцінювати якість окремих виробів, але й визначити загальний рівеннь якості прдукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є :

- коефіцієнт оновлення асортименту; - частка сертифікованої продукції;

- частка продукції, призначеної для експорту;

- обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами; - коефіцієнт сортності;

- питома вага браку в загальному випуску товарної продукції.

У тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Основними шляхами підвищення якості та конкурентнороможності продукції є:

- виробничо-технічні (вдосконалення проектування, використання найсучаснішої техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації);

- організаційні (вдосконалення організації виробництва праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, безпечення загальної культури виробництва);

- економічні (система прогнозування і планування якості встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

- соціальні (правильна кадрова політика, створення належних умов праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної продукції. 22.Яка різниця між прибутком і доходом?Які існують джерела отримання прибутку?Як розрахувати прибуток на підприємстві?

Дохі́д — 1) Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.)

2) прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.

Доходи підприємства - економічний показник роботи підприємства,що відображає фінансові надходження від всіх видів діяльності. Це - загальна сума грошей, отримана від продажу.

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток - узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності і сумою витрат на цю діяльність.

У світовій практиці виділяють три основних джерела формування прибутку:

– перше джерело утворюється за рахунок монопольного положення підприємства по випуску тієї або іншої продукції або унікальності продукту.

– друге джерело пов’язано безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю. Ефективність його використання залежить від знання кон’юнктури ринку і уміння пристосовувати розвиток виробництва під цю постійну зміну кон’юнктури, успішності маркетингової діяльності підприємства;

– третє найбільш надійне для досягнення джерело отримання прибутку виникає з інноваційної діяльності підприємства. Воно передбачає постійне використання продукції, що випускається, забезпечення її конкурентоспроможності, зростання обсягів реалізації і збільшення обсягу прибутку.

Прибуток розраховується тк: П = Д - В (д - доходи, в -витрати)

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на одну гривню продукції. Метод передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Економічний (аналітичний) метод. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції. 23.Які види спрацювання основних фондів вам відомі? Обгрунтуйте вплив зносу обладнання на амортизаційну політику.Як покращити використання основних фондів на підприємстві?

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також морального старіння.

Види зносу:

-Моральний знос це знецінення об'єктів основних фондів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу.

-Фізичний знос пов’язан з впливом природнокліматичних умов і не залежить від того, використовуються основні фонди у виробництві чи ні

-Технологічний знос – втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві

-Функціональний знос – втрата вартості діючих фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

-Соціальний знос – втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

-Екологічний знос – втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Однією з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію новихфабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народногогосподарства продукцію з технічно більш озброєних основних фондів,прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити моральний знос основних фондів підприємств, підняти ефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів можна досягти завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхнього навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх. 24.Які види, форми та система оплати праці вам відомі?Опишіть їх.Які доплати і надбавки  включає заробітна плата?

Види оплати праці:

1)основна заробітня платня

2)додаткова з/п

3) інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість, за особливі умови праці.

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Система оплати праці розподіляється на дві форми : погодинна та відрядна. Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці - проста погодинна та погодинно-преміальна.

За функціональним призначенням доплати й надбавки є самостійними елементами заробітної плати, які призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховано в тарифних ставках і посадових окладах. Вони відрізняються від тарифної заробітної плати (посадового окладу) необов'язковістю і непостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов праці. 25.Які існують види витрат на виробництво продукції?Опишіть їх.

Постійні витрати — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє.

Змінні витрати— витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва.

Валові витрати є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва

Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається.

Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів.

Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Граничні витрати витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином.

Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами 26.Які існують методи управління підприємством?Розкрийте їх суть.

Економічні методи управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих проце¬сах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-гро-шових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні еконо¬мічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;

визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв'язано з уп¬равлінським процесом, орієнтованим на використання різноманіт¬них економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо. 27.Які їснують шляхи економії матеріальних ресурсів та підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємстві?

Залежно від характеру заходів, які розробляються на підприємстві відповідно до конкретних умов виробництва, основні шляхи(напрямки) економії матеріальних ресурсів поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямківвідносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання; удосконалення конструкції машин, устаткування і виробів; застосування більш економних видів сировини, палива; комплексне перероблення сировини; застосування маловідхідної та безвідхідної технології.

До основних організаційно-економічних напрямківекономії матеріальних ресурсів відносять такі: удосконалення та підвищення науково го рівня нормування і планування матеріаломісткості продукції; розроблення і впровадження технічно обгрунтованих норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів тощо.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

- наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживачів;

- широке використання прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва:

- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

- удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

- ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами. 28.Які методи амортизації вам відомі?Яка між ними існує різниця?Як на підприємстві обирають мету амортизації основних фондів?

Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один – податковий:

? прямолінійний;

? зменшення залишкової вартості;

? прискореного зменшення залишкової вартості;

? кумулятивний;

? виробничий;

? податковий.

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. В залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності – підприємства по своєму бажанню застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.

Метод зменшення залишкової вартості визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках)

Методи прискореної амортизації дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60- 70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації.Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахуван

Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині строку використання і поступовим їх зниженням у другій половині.

Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці.

Крім того, підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду