Тема 32. Західно-українська народна республіка

Створення ЗУНР.

Злука УНР і ЗУНР. Війна з Польщею.

Створення ЗУНР.

В міру наближення поразки Четверного союзу у І світовій війні українське населення Австро-Угорщини все рішучіше висловлювалося за утворення Української держави в її етнографічних кордонах. З вересня 1918 року українці в Галичині готуються до взяття влади в свої руки. Наприкінці місяця у Львові було створено Військовий Комітет, який згодом очолив сотник Українських січових стрільців Д.Вітовський. 18 жовтня 1918 року у Львові під керівництвом Є.Петрушевича пройшли збори українців – учасників різних представницьких організацій Галичини і Буковини. На них було проголошено створення української національної ради (УНР). Рада проголосила Українську Державу на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою УНР обрали Є.Петрушевича.

Така позиція українців вступила в протиріччя з намірами поляків, які вже 28 жовтня в Кракові створили польську ліквідаційну комісію для розформування австрійський органів управління і передачі всієї повноти влади в краї представникам польської адміністрації.

За цих обставин Д.Вітовський, на чолі 1,5 тис. вояків УСС в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року встановили свою владу в місті. 11 листопада 1918 року було утворено виконавчий орган влади – Державний секретаріат на чолі К.Левицьким, а 13 листопада новостроєна держава отримала назву Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР).

Оговтавшись, збройні формування поляків досить швидко вийшли зі скрутного становища і 21 листопада захопили Львів, а потім і 10 повітів із 59, у яких ЗУНР проголосила свою владу.

Злука УНР і ЗУНР. Війна з Польщею

За цих обставин уряди ЗУНР і Директорії, намагаючись взаємно зміцнити свої позиції та реалізувати на практиці споконвічні мрії українців, 1 грудня 1918 р. у Фастові укладають попередню угоду про об’єднання ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Надніпрянська Україна). Урочисте проголошення Акта злуки відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. Відповідно до Закону “Про форми влади в Україні”, затвердженого Трудовим Конгресом України, ЗУНР було перейменовано в Західну Область Української Народної республіки (ЗОУНР). На жаль, ця історична подія мала чисто символічний характер і до справжнього об’єднання справа не дійшла, оскільки і ЗУНР і УНР втрачали у цей час позицію за позицією, територію за територією. Водночас політичне зближення західноукраїнського регіону з Надніпрянською Україною все ж дало і певні практичні наслідки.

Були утворені власні збройні сили – Українська Галицька Армія (УГА), що налічувала у своїх лавах у січні 1918 року майже 60 тис. осіб. Незважаючи на хронічну нестачу зброї, боєприпасів тощо, УГА методично витісняла поляків з Галичини. В середині лютого 1919 року збройні формування ЗОУНР почали Вовчухівську операцію і заволоділи залізничною лінією Львів-Перемишль. Успішний початок операції був перерваний переговорами з Антантою, яка заявила про необхідність перенесення питання про державну незалежність Галичини на розгляд майбутньої Празької мирної конференції та запропонувала перемир’я з поляками, умовою якого було встановлення демаркаційної лінії за якою до Польщі відходило фактично 40% території Східної Галичини (в тому числі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн). Ультимативна форма заяви представників Антанти та грабіжницький і образливий її характер призвели до розриву переговорів і продовження війни.

За час переговорів поляки оговтались і розпочали наступ. Намагання командування УГА провести широкомасштабну наступальну операцію 7 - 28 червня 1919 року (Чортківська офензива) поглинули останні сили ЗОУНР.

Під потужними ударами ворога дедалі більше слабіюча УГА вже встояти не могла. 16 – 18 липня її формування перейшли р. Збруч і Східна Галичина опинилася під польською окупацією.

Отже, з моменту виникнення ЗУНР вона зіткнулася з претензіями на її землі сусідніх держав, збройної агресією на її територію, міжнародним не визнанням.

За цих обставин об’єднання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута та реалізувати споконвічні мрії українців про возз’єднання. Проте сторони, що об’єднувалися, не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в складних тогочасних умовах. Під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, ЗУНР, попри відчайдушні спроби відстояти свою незалежність, втрачає контроль над власною територією.