Тема 20. Ліквідація гетьманства та запорізької січі.

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ХVІІ – XVIII ст.

Ліквідація гетьманства і Запорізької Січі.

Поділ Польщі. Зміни в адміністративно-територіальному устрої.

Культура України другої половини XVII – XVIII століть.

Ліквідація гетьманства і Запорізької Січі

У 1762 р. на російський престол сіла Катерина ІІ, яка продовжила централізаторську імперську політику Петра І. Для України це означало цілковиту ліквідацію всіх проявів автономії. Приводом до ліквідації гетьманства і автономії стала доповідна записка царського чиновника Теплова про нелад в Україні і намагання старшини зробити посаду гетьмана спадковою. Викликаний до столиці К. Розумовський підписав зречення з гетьманства, а Україною почала керувати знову створена Малоросійська колегія (1764 р.). У 1765 р. був ліквідований полковий устрій. Реформи були перервані війною з Туреччиною (1769 р.), в якій і гетьманські, і запорізькі війська взяли найширшу участь. За Кючук-Кайнарджійським миром (1774 р.) Росія отримала вихід до Чорного моря, і Крим також опинився під протекторатом Росії. Для царизму створилися сприятливі умови для ліквідації Запорізької Січі.

4 - 5 червня 1775 р. генерал Текелій з військом, що поверталося з турецького фронту, несподівано оточив і захопив Січ, зруйнував укріплення і всі будівлі. Частина козаків утекла на турецькі землі, де заснувала Задунайську Січ. Знищення Січі дозолило царизмові в 1783 р. узаконити в Україні кріпацтво (Катерина ІІ видала указ про заборону переходу селян від одного пана до іншого). Тим часом запорожці в Задунайській Січі повинні були воювати на боці Туреччини проти болгар, сербів, греків, що викликало незадоволення козацтва. Тому не дивно, що під час російсько-турецької війни 1828 – 1829 рр. частина козаків перейшла на бік Росії. У відповідь турки зруйнували Задунайську Січ. Після багатьох років поневірянь останні запорожці були поселені царизмом на Кубані, і військово–адміністративним центром цього війська став Катеринодар.

Зруйнування Запорозької Січі було найтрагічнійшою подією в історії України ХVIII cт. 3 нею загинула сила, яка протягом понад трьох століть захищала Україну від страшних ворогів, завдяки цьому захистові, давала можливість розгортати економічне та культурне життя. Разом з тим Запорізька Січ була тією силою, яка стримувала процес закріпачення селян на цілій Україні, бо там в неосяжних степах збиралися втікачі з усіх українських земель.

Поділ Польщі. Зміни в адміністративно-територіальному устрої Скориставшись відсталістю Польщі, у 1772 р. Прусія, Австрія і Росія уклали угоду про перший поділ Польщі. Росія отримала східну частину Білорусії, а всі західноукраїнські землі дісталися Австрії.

У 1793 р. Прусія і Росія провели другий поділ Польщі, за яким Правобережжя відійшло до Росії. А в 1795 р. Прусія, Росія і Австрія остаточно поділили Польщу (3–й поділ Польщі). Росія отримала Західну Білорусію і Західну Волинь. Після ліквідації полкового устрою на Лівобережжі і приєднання Правобережжя до складу Росії відбулися зміни в адміністративно – територіальній системі України, що була тепер поділена на губернії. Губернії ділилися на повіти, на чолі губернії стояв губернатор, вищою установою було губернське правління. У повітах адміністративно-поліцейські функції виконували капітан-ісправник та нижній земський суд, а в містах – городничий.

Культура України другої половини ХVII – XVIII століть

Культура України другої половини ХVII – XVIII ст. розвивалася в умовах розгортання національно-визвольної війни українського народу проти іноземних поневолювачів за свою незалежність і державність. Це насамперед національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького і утворення козацько-гетьманської держави, що проіснувала понад 100 років та залишила глибокий слід в історії та культурі українського народу.

Запорізьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України, брало активну участь у протистоянні українського міщанства, православного духовенства та шляхти ополяченню та окатоличенню. Фактично Запорізька Січ поставила зброю на охорону культури та освіти (в 1620 р. 20–тисячне запорізьке військо, очолюване П.Сагайдачним, вступило до Київського братства). У школах Запорізької Січі, що продовжували традиції братських шкіл, навчання поєднувалося з вихованням і велося українською мовою. Високого рівня досягла військова музика, де особливе місце посідали духові та ударні інструменти (труби, сурми, литаври, барабани). Виникають і поширюються думи – героїчна, драматизована і водночас пройнята великим ліризмом поезія. Виконавці дум (кобзарі) часто були їх творцями. Особливою популярністю серед козаків користувалися танці, найулюбленіший – гопак. Набув поширення такий жанр театрального мистецтва, як вертеп – народні вистави у супроводі троїстих музик. В духовному житті козаки були віруючими людьми, дотримувалися християнської православної віри. Головним християнським святом на Запорожжі було свято Покрови (Богоматері), а також Миколая та Михайла. А найважливішим святом православного календаря вважалося свято Андрія Первозванного – першого поширювача у придніпровських краях християнської віри.

Важливим осередком духовної культури була Києво-Могилянська академія, поряд з якою існувала широка мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій, колегіумів. Курс навчання в академії тривав 12 років. В підготовчий клас поступали діти з навичками читання і письма. У трьох молодших класах вивчали 5 мов (латинська, українська, старослов’янська, грецька і польська). У двох середніх навчалися складати вірші і опановували ораторське мистецтво. У вищих класах три роки вивчали філософію і чотири – богослов’я, а також одержували знання з математики, географії, астрономії і архітектури. Навколо академії згуртувалися відомі науковці того часу, академія підтримувала тісні зв’язки з багатьма навчальними закладами Європи. Її вихованці були організаторами багатьох духовних училищ у Росії.

Друга половина ХVII – перша половина XVIII ст. – це розквіт жанру історико-мемуарної прози, серед якої виділяються три козацькі літописи: 1) “Літопис Самовидця” охоплює події з 1648 до 1702 р. (головна подія – визвольна війна 1648 – 1654 рр. проти шляхетської Польщі); 2) Літопис гадяцького полковника і судді Г. Грабянки охоплює історичні події від Б.Хмельницького до І.Самойловича; 3) Літопис Самійла Величка «Сказаніє о войне козацкой с поляками…» складається з двох томів і охоплює події з 1648 по 1700 рр. (за цією роботою він втратив зір).

У ХVIII ст. поширюються медичні знання. З’являється ряд лікарів- українців, що одержали вчений ступінь доктора медицини. У 1707 р. в Лубнах відкрита перша польова аптека, а у 1787 р. в Єлисатвеграді - перша медична школа. Велись пошуки методів боротьби з епідеміями: Мухін запровадив віспощеплення та запобіжні засоби боротьби з холерою, Д.Самойлович описав епідемію чуми і виклав методи її запобігання.

В літературі розповсюдилися полемічні жанри (трактати, діалоги, диспути, памфлети), розвивалася ораторсько-проповідницька проза, виник жанр езопівської байки, поширились сатиричні вірші.

Важливий внесок у духовну культуру зробив Г.С.Сковорода (1722 – 1794). Народився у с. Чорнухи на Лубенщині, вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював домашнім учителем, викладачем колегіумів; переслідуваний світською і церковною владою, у 1769 р. залишив педагогічну роботу. Він сприймав світ як боротьбу добра (високі духовні інтереси людини) і зла (збагачення, паразитизм, розбещення). Сковорода написав 30 байок (збірка “Басні Харьковскія”) та збірку віршів “Сад божественных песней”.

Зачинателем нової української літератури став І.П.Котляревський (1769 – 1838). У 1798 р. в Петербурзі були надруковані 3 частини його “Енеїди”. Поема написана народною мовою, реалістично змальовано життя і побут, соціальні відносини. В образах Енея і троянців, богів і царів виведено селян, козаків, міщан, панів, старшин, чиновників тощо.

Значної популярності досягли інтермедії – одноактні вистави, де зображалися сцени з життя селян, козаків, міщан. Вертепна драма мала 2 частини: 1) різдвяна драма – легенда про народження Христа; 2) побутові сцени, наповнені українським гумором. Першим постійним театром був Харківський (заснований з 1798 р.)

В 1758 р. в Глухові була створена музична школа, що підготувала велику кількість музикантів і серед них композитора Д.С.Бортнянського, автора 70 концертів, 6 опер, інших творів.

В архітектурі панує бароковий стиль: троїцький храм у Чернігові, церква Різдва Богородиці в Лаврі, храм Воздвиженського монастиря в Полтаві. Шедевром архітектури є Андріївська церква в Києві, побудована Растреллі, італійцем за походженням . Чудовою пам’яткою архітектури є собор св. Юра у Львові.