45. Особливості атмосферної циркуляції в полярних районах. Баричні максимуми.

Нерівномірний розподіл тепла в атмосфері призводить до нерівномірного розподілу атмосферного тиску, а від розподілу тиску залежить рух повітря, чи повітряні течії. Рух повітря відносно земної поверхні називають вітром, всю систему повітряних течій на Землі – загальною циркуляцією атмосфери. Крім загальної циркуляції атмосфери, існують місцеві циркуляції: бризи, гірсько-долинні вітри тощо; виникають також потужні вихори малого масштабу – смерчі, тромби.

Так, як Земна поверхня неоднорідна, над різними її частинами на однаковій широті існують своєрідні особливості атмосферної циркуляції. Розглянемо особливості атмосферної циркуляції в екваторіально-тропічних широтах на материках.

Відповідно до своїх розмірів і географічного положення Євразія з прилеглими до неї островами лежить в усіх кліматичних поясах північної півкулі. Основний атмосферний процес для більшої частини Євразії – західно-східне перенесення і пов’язана з ним циклонічна діяльність. Через Ісландію, Скандинавський півострів і Баренцове море проходять основні шляхи руху циклонічних депресій взимку.

Основним типом циркуляції атмосфери над більшою частиною Північної Америки є також західно-східне перенесення, однак через особливості орографії материка вплив океанічного повітря проявляється головним чином на Тихоокеанському узбережжі та західних схилах Кордильєр. В холодну половину року материк знаходиться в умовах нерівномірного нагрівання. На північ від полярного кола панує полярна ніч і сонячна радіація практично дорівнює 0°С, середня частина материка також сильно охолоджена і характеризується від’ємними значеннями радіаційного балансу. На південь від 30° пн. ш. материк нагрітий, так як отримує на 1см² поверхні приблизно 190 кал. на добу. Більша, північна частина материка через охолодження приземних шарів атмосфери виявляється в умовах великого тиску з центрами на північному-заході Канади та на південь приблизно біля 40° пн. ш. При цьому Ісландський мінімум виражений дуже різко і вплив його проникає далеко на північний-захід у вигляді відрога низького тиску вздовж Девісого протоку і моря Баффіна.

Сусідство льодовикового масиву з відносно теплими океанічними басейнами створює в південній півкулі умови для підсиленої циркуляції атмосфери протягом всього року. Над льодовиковим покривом Антарктиди існує Антарктичний максимум, пов’язаний з сильним охолодженням повітря над поверхнею льоду. Маси холодного повітря стікають з високих центральних плато, утворюючи сильні південно-східні стокові вітри на околицях материка. Вздовж краю максимуму переважають слабкі східні вітри. Над океаном навколо материка розташована зона відносно низького тиску і циклонічної діяльності з переважанням постійних західних вітрів. На порівняно невеликих висотах над Антарктичним максимумом існує близькополярна депресія, а над циклонічним колом, де переважають висхідні потоки повітря, утворюється висотний максимум.