
- •1.Адіабатичний процес в атмосфері
- •2.Атмосферний озон та механізм його утворення
- •3. Вертикальна будова атмосфери.
- •4. Інверсія
- •5. Відбивання та поглинання радіації земною поверхнею. Альбедо поверхонь
- •6.Географічний розподіл сумарної сонячної радіації
- •7. Географічний розподіл температури повітря на Земній кулі.
- •8. Добовий та річний хід температури на поверхні ґрунту та водойм
- •9. Добовий хід температури повітря
- •10. Довгохвильове випромінювання Земної поверхні та атмосфери
- •13.Кількісні характеристики послаблення сонячної радіації атмосферою. Закон Бугера.
- •14.Малі газові складові та їх роль у формуванні термічного режиму атмосфери.
- •15.Метеорологічні явища, що пов'язані з адіабатичним підйомом повітря. Визначення рівнів конденсації та конвекції.
- •17. Неперіодичні зміни температури повітря. Міждобова мінливість температури
- •18.Основні закони випромінювання та їх застосування в метеорології
- •2.Закон Стефана-Больцмана
- •3.Закон Віна ( зміщення)
- •19. Особливості нагрівання суходолу та водних басейнів, їх термічний режим.
- •20.Метеорологічні явища, викликані розсіюванням сонічної радіації в атмосфері.
- •22. Поняття про коефіцієнт прозорості атмосфери та фактор мутності.
- •23. Потоки сонячної радіації біля земної поверхні. Пряма, розсіяна та сумарна радіація.
- •25. Розповсюдження тепла на глибини в фунті. Закони Фур'є.
- •28. Тепловий режим атмосфери. Процеси теплообміну між діяльним шаром земної поверхні та атмосферою.
- •32.Випаровування і випаровуваність
- •35. Розподіл опадів на земній поверхні
- •36. Характеристики вологості повітря, їх добовий та річний хід.
- •37. Загальна циркуляція атмосфери , механізми її виникнення та основні ознаки розподілу повітряних течій
- •41. Конденсація водяної пари в атмосфері. Ядра конденсації. Процеси коагуляції.
- •42. Мусонна циркуляція, її вплив на клімат.
- •43. Основні типи річного ходу опадів.
- •44. Особливості атмосферної циркуляції в екваторіально-тропічних широтах.
- •45. Особливості атмосферної циркуляції в полярних районах. Баричні максимуми.
- •46. Пасати, райони їх поширення, погода в них.
- •50. Потенційна температура. Рівняння Пуассона для адіабатичних процесів.
- •63. Добовий та річний хід атмосферного тиску.
- •66. Задача по визначенню пококу прямої сонячної радіації
- •68. Задача на визначення поясового часу по відомому істинному сонячному часові.
- •69. Задача на визначення середнього сонячного та поясового часу в різних пунктах за відомим Грінвіцьким часом.
- •75. Методика проведення спостережень за допомогою станційного ртутного барометра. Основні поправки.
- •82.Основні види термометрів
- •83. Основні прилади для визначення шв. І напряму вітру:
- •87. Прилади для безперервної реєстрації метеорологічних величин (самописці).
- •88.Прилади для вимірювання атмосферного тиску
- •90. Спостереження за хмарністю. Міжнародна класифікація хмар.
- •85.Основні риси кліматі помірних, субполярних та полярних поясів.
- •74. Методика проведення спостережень за вологістю повітря. Станційний психрометр. Гігрометр.
- •80. Методика спостережень за тривалістю сонячного сяяння.
- •86. Основні способи визначення часу. Істинний, середній сонячний та поясів час
- •73.Методика спостережень за атмосферними опадами
45. Особливості атмосферної циркуляції в полярних районах. Баричні максимуми.
Нерівномірний розподіл тепла в атмосфері призводить до нерівномірного розподілу атмосферного тиску, а від розподілу тиску залежить рух повітря, чи повітряні течії. Рух повітря відносно земної поверхні називають вітром, всю систему повітряних течій на Землі – загальною циркуляцією атмосфери. Крім загальної циркуляції атмосфери, існують місцеві циркуляції: бризи, гірсько-долинні вітри тощо; виникають також потужні вихори малого масштабу – смерчі, тромби.
Так, як Земна поверхня неоднорідна, над різними її частинами на однаковій широті існують своєрідні особливості атмосферної циркуляції. Розглянемо особливості атмосферної циркуляції в екваторіально-тропічних широтах на материках.
Відповідно до своїх розмірів і географічного положення Євразія з прилеглими до неї островами лежить в усіх кліматичних поясах північної півкулі. Основний атмосферний процес для більшої частини Євразії – західно-східне перенесення і пов’язана з ним циклонічна діяльність. Через Ісландію, Скандинавський півострів і Баренцове море проходять основні шляхи руху циклонічних депресій взимку.
Основним типом циркуляції атмосфери над більшою частиною Північної Америки є також західно-східне перенесення, однак через особливості орографії материка вплив океанічного повітря проявляється головним чином на Тихоокеанському узбережжі та західних схилах Кордильєр. В холодну половину року материк знаходиться в умовах нерівномірного нагрівання. На північ від полярного кола панує полярна ніч і сонячна радіація практично дорівнює 0°С, середня частина материка також сильно охолоджена і характеризується від’ємними значеннями радіаційного балансу. На південь від 30° пн. ш. материк нагрітий, так як отримує на 1см² поверхні приблизно 190 кал. на добу. Більша, північна частина материка через охолодження приземних шарів атмосфери виявляється в умовах великого тиску з центрами на північному-заході Канади та на південь приблизно біля 40° пн. ш. При цьому Ісландський мінімум виражений дуже різко і вплив його проникає далеко на північний-захід у вигляді відрога низького тиску вздовж Девісого протоку і моря Баффіна.
Сусідство льодовикового масиву з відносно теплими океанічними басейнами створює в південній півкулі умови для підсиленої циркуляції атмосфери протягом всього року. Над льодовиковим покривом Антарктиди існує Антарктичний максимум, пов’язаний з сильним охолодженням повітря над поверхнею льоду. Маси холодного повітря стікають з високих центральних плато, утворюючи сильні південно-східні стокові вітри на околицях материка. Вздовж краю максимуму переважають слабкі східні вітри. Над океаном навколо материка розташована зона відносно низького тиску і циклонічної діяльності з переважанням постійних західних вітрів. На порівняно невеликих висотах над Антарктичним максимумом існує близькополярна депресія, а над циклонічним колом, де переважають висхідні потоки повітря, утворюється висотний максимум.