
- •1.Адіабатичний процес в атмосфері
- •2.Атмосферний озон та механізм його утворення
- •3. Вертикальна будова атмосфери.
- •4. Інверсія
- •5. Відбивання та поглинання радіації земною поверхнею. Альбедо поверхонь
- •6.Географічний розподіл сумарної сонячної радіації
- •7. Географічний розподіл температури повітря на Земній кулі.
- •8. Добовий та річний хід температури на поверхні ґрунту та водойм
- •9. Добовий хід температури повітря
- •10. Довгохвильове випромінювання Земної поверхні та атмосфери
- •13.Кількісні характеристики послаблення сонячної радіації атмосферою. Закон Бугера.
- •14.Малі газові складові та їх роль у формуванні термічного режиму атмосфери.
- •15.Метеорологічні явища, що пов'язані з адіабатичним підйомом повітря. Визначення рівнів конденсації та конвекції.
- •17. Неперіодичні зміни температури повітря. Міждобова мінливість температури
- •18.Основні закони випромінювання та їх застосування в метеорології
- •2.Закон Стефана-Больцмана
- •3.Закон Віна ( зміщення)
- •19. Особливості нагрівання суходолу та водних басейнів, їх термічний режим.
- •20.Метеорологічні явища, викликані розсіюванням сонічної радіації в атмосфері.
- •22. Поняття про коефіцієнт прозорості атмосфери та фактор мутності.
- •23. Потоки сонячної радіації біля земної поверхні. Пряма, розсіяна та сумарна радіація.
- •25. Розповсюдження тепла на глибини в фунті. Закони Фур'є.
- •28. Тепловий режим атмосфери. Процеси теплообміну між діяльним шаром земної поверхні та атмосферою.
- •32.Випаровування і випаровуваність
- •35. Розподіл опадів на земній поверхні
- •36. Характеристики вологості повітря, їх добовий та річний хід.
- •37. Загальна циркуляція атмосфери , механізми її виникнення та основні ознаки розподілу повітряних течій
- •41. Конденсація водяної пари в атмосфері. Ядра конденсації. Процеси коагуляції.
- •42. Мусонна циркуляція, її вплив на клімат.
- •43. Основні типи річного ходу опадів.
- •44. Особливості атмосферної циркуляції в екваторіально-тропічних широтах.
- •45. Особливості атмосферної циркуляції в полярних районах. Баричні максимуми.
- •46. Пасати, райони їх поширення, погода в них.
- •50. Потенційна температура. Рівняння Пуассона для адіабатичних процесів.
- •63. Добовий та річний хід атмосферного тиску.
- •66. Задача по визначенню пококу прямої сонячної радіації
- •68. Задача на визначення поясового часу по відомому істинному сонячному часові.
- •69. Задача на визначення середнього сонячного та поясового часу в різних пунктах за відомим Грінвіцьким часом.
- •75. Методика проведення спостережень за допомогою станційного ртутного барометра. Основні поправки.
- •82.Основні види термометрів
- •83. Основні прилади для визначення шв. І напряму вітру:
- •87. Прилади для безперервної реєстрації метеорологічних величин (самописці).
- •88.Прилади для вимірювання атмосферного тиску
- •90. Спостереження за хмарністю. Міжнародна класифікація хмар.
- •85.Основні риси кліматі помірних, субполярних та полярних поясів.
- •74. Методика проведення спостережень за вологістю повітря. Станційний психрометр. Гігрометр.
- •80. Методика спостережень за тривалістю сонячного сяяння.
- •86. Основні способи визначення часу. Істинний, середній сонячний та поясів час
- •73.Методика спостережень за атмосферними опадами
36. Характеристики вологості повітря, їх добовий та річний хід.
Вміст водяної пари в атмосфері оцінюється з допомогою характеристик вологості повітря або гігрометричних величин. До них належать: парціальний тиск водяної пари, що позначається буквою "е", а при стані насичення - буквою "Е"; абсолютна вологість (а) або густина водяної пари (ρп); масова частка водяної пари (s) (раніше її називали питомою вологістю); відношення суміші (W); відносна вологість (r); точка роси (τ); дефіцит насичення або дефіцит парціального тиску водяної пари (d).
Всесвітня метеорологічна організація рекомендує такі визначення характеристик вологості повітря.
1. Парціальний тиск водяної пари (e) - це тиск водяної пари, пропорційний її густині (масі в одиниці об'єму) та її абсолютній
температурі.
e = anRnТ, [гПа]
де an- густина водяної пари; Rn- питома газова стала водяної пари; Т - абсолютна температура. Одиниці вимірювання ті ж, що й одиниці вимірювання тиску повітря. Для стану насичення: e = Е.
2. Абсолютна вологість або густина водяної пари (а), інакше кажучи - це маса водяної пари, що міститься в одиниці об'єму вологого повітря. Визначається в грамах (кілограмах) на кубічний метр. Коли відома пружність (гПа) та температура (К), то
a=
,
[г/м3]
3. Відношення суміші (W) — відношення маси водяної пари (т„) до маси сухого повітря (тс), з якою водяна пара перемішана.
W=mn/mс=622е/(Р-е), [г/кг]
Одиниці вимірювання г/кг або кг/кг, або %„.
4. Масова частка (s) - відношення маси водяної пари до маси вологого повітря, у якому міститься маса водяної пари
s
=
= 622
,
[г/кг],
[‰]
5. Відносна вологість (r) - відношення, що виражається у відсотках, фактичного тиску водяної пари в атмосфері до тиску насиченої пари при тій же температурі над плоскою поверхнею чистої води
r
=
,
[%]
6. Точка роси (Тd) - температура, при якій водяна пара, що є в повітрі, досягає стану насичення при постійному тиску повітря та її масовій частці.
7. Дефіцит тиску (вологи) (d) - різниця між тиском насичення водяної пари при даній температурі повітря і фактичним тиском водяної пари в повітрі.
d = Е - e, [гПа]
На даний час основним методом визначення вологості повітря на метеорологічних станціях є психрометричний метод. Цей абсолютний метод вимірювання вологості повітря базується на використанні охолодження вологого тіла при випаровуванні вологи з його поверхні. Чим сухіше повітря, а значить, чим більший дефіцит насичення, тим інтенсивніше випаровування, тим нижча температура вологої поверхні, з якої випаровується вода.
37. Загальна циркуляція атмосфери , механізми її виникнення та основні ознаки розподілу повітряних течій
Нерівномірний розподіл тепла і атмосфері призводить жл нерівномірного розподілу атмосферн. Тиску, а від його розподілу залежить рух пов, пов. Мас з різними фіз.-хім. Характеристикамми.
На характ. Руху повітря відносно земної поверхні важливий вплив має той факт, що земля обертається і є тертя з земною поверхн.
Систему крупно масштабних пов. Течій на Землі –загальна циркуляція атмосфери.
Рухи різного масштабу – циклони та антициклони, які постійно циркулюють в атмосфері , роблять цю систему особл. Складною.
З переміщенням пов. В системі загальної циркуляції пов язані осн. Зміни погоди: пов. Маси переміщуючись з одних обл.. в інші, приносять з собою нові умови вологості, темп, хмарності.
Крім заг. Циркуляції атмосфери існують місцеві циркуляції : бризи, гірсько-долинні вітри, смерчі тд.
Повітряні маси, що рухаються за своїми розмірами спів ставні з великими частинами материків, океанівю
Спостерігати рухи повітря можна на щоденних картах.
В загальній циркуляції можа виділити стійкі компоненти, які є незмінними з року в рік.
40. Клімат
Слово "клімат" походить від грецького "кліма", що означає "нахил" сонячних променів до площини горизонту. Давньогрецькі вчені першими відмітили кліматичні пояси за кутом падіння сонячних променів в полудень і тривалістю дня /від 12 годин на екваторі до 24 годин під час літнього сонцестояння на полярному колі/. На початку XX ст. кліматологи визначили клімат як багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості залежно від її географічних умов. У підручнику С.П.Хромова "Метеорологія і кліматологія для географічних факультетів" наведене географічне визначення: "Клімат - це сукупність атмосферних умов, характерних для даної місцевості залежно від її географічної обстановки". Клімат - це один з головних компонентів географічного ландшафту, він характеризується коливаннями, циклічними і ритмічними змінами. Основні кліматичні процеси: теплообіг, вологообіг, атмосферна циркуляція. Під географічною обстановкою розуміють фактори кліматоутворення: географічну широту, розподіл сущі і моря, характер підстеляючої поверхні й грунту, рослинний, .сніговий і льодовий покрив, океанічні течії, орографію, та ін. У фізиці атмосфери клімат визначається як середньостатистичний ансамбль станів, які проходить система "океан - суша - атмосфера" за кілька десятиліть.
Від клімату відрізняється мікроклімат, тобто місцеві особливості клімату, які істотно змінюються вже на невеликій відстані, наприклад, над лісом, ріллею, болотом, озером, балкою, населеним пунктом. Спостереження за мікрокліматом проводять за допомогою спеціальних приладів, які можна легко переносити.