4. Механічна вентиляція. Розрахунок повітрообміну по фактору люди

Вентиляція – це організований та регульований повітряобмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря та подачу на його місце свіжого чистого повітря.

Для розрахунку по фактору «люди» необхідно визначити питомий об’єм приміщення який припадає на одну людину в найбільш зайняту зміну роботи, тобто питомий об’єм

Vп=V/n

де Vп – питомий об’єм;

V – об’єм приміщення;

n – кількість людей найбільш зайняту зміну роб.

В нафтовій i газовій промисловості виробничі приміщення обладнують природною, механічною або змішаною вентиляцією, що створює необхідні умови повітряного середовища відповідно з діючими нормами.

На компресорних станціях газ, що містить сірководень відводять переважно через нижню зону механічної загальнообмінної вентиляції, а в необхідних випадках – місцевою витяжною вентиляцією безпосередньо від джерел виділення шкідливих речовин.

На газових компресорних станціях з газомоторними двигунами місце забору приточного повітря розміщають збоку повітряних фільтрів на відстані не менше 16м від вихлопних труб газомотокомпресорів або на 6 м нижче вихлопних труб газомотокомпресорів при горизонтальній відстані між ними не менше 16 м. Газорозподільчі будки (пункти) обладнують природною витяжною вентиляцією з видаленням повітря з нижньої та верхньої зон приміщення за допомогою шахт з дефлекторами.

В насосних, що перекачують сиру нафту, переважно, обладнують загальнообмінну приточно – витяжну вентиляцію, що забезпечує видалення шкідливих речовин. В необхідних випадках передбачають також i місцеве відсмоктування від сальників насоса.

Кількість повітря, що необхідно подати в приміщення для розбавлення шкідливих речовин, що виділяються в робочому приміщенні

, (5.1)

де G – маса шкіливих речовин, що виділяються в робочому приміщенні за одиницю часу, г/год;

С, ГДК - фактична та гранично допустима концентрація шкідливих речовин, мг/м³ (С – в повітрі, що подається);

Кількість повітря, необхідного для видалення надлишкового тепла з приміщення

, (5.2)

де Δq — надлишок тепла в приміщенні, Вт;

С - масова питома теплоємність повітря, Дж/кгК;

ρ - густина повітря, що надходить в приміщення, кг/м³ ;

Т₁ Т₂ – температура повітря, що видаляється та надходить. У випадку складності визначення концентрації шкідливих речовин в повітрі використовують поняття кратності обміну повітря К, яке показує скільки разів на протязі години повітря в приміщенні повинно повністю обновитись (К=3 – 10)

, (5.3)

де Q – витрата повітря в приміщенні, м³/год;

V _n – об'єм робочого приміщення, м³.

Необхідна витрата повітря при використанні місцевої вентиляції

Q _M = 3600 F V, [м³/год] , (5.4)

де F – площа перерізу вентиляційного отвору, м² ;

V – швидкість руху повітря, м/с (V= 0,5 – 1,5 м/с).

5. Особливості природного освітлення. Характеристика коефіцієнту природного освітлення. Визначення Ен і, п, IV, V.

Джерело природного освітлення – сонячна радіація. Систему природного освітлення приймають з врахуванням таких факторів:

1. Призначення будови та прийнятого конструктивного її рішення.

2. Вимоги до природного освітлення, виходячи з особливостей технолопчної i зорової роботи.

3. Кліматичних та світлокліматичних особливостей місця будови.

4. Економічності природного освітлення.

Основна величина для нормування та розрахунку – коефіцієнт природної освітленості КПО. Це відношення освітленості в даній точці приміщення Е_вн до освітленості під відкритим небом Е₃ в процентах

(6.4)

Для нормування освітленості робочих місць вci зорові роботи за ступенем точності ділять на 8 розрядів.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів для приміщення .

Для бокового освітлення

(6.5)

Для верхнього освітлення

(6.6)

де S_в – площа вікна, м²;

S_п – площа підлоги, м²;

е_н – нормоване значення КПО;

k₃ – коефіцієнт запаса (К₃=1,2 - 2,0);

η_в, η_ф – світлові характеристики вікна, фонаря;

τ₀ – загальний коефіцієнт світлопропускання;

r₁, r₂ – коефіцієнти, що враховують відбивання світла при боковому та верхньому освітленні;

k_б – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон сусідніми будівлями (1- 1,7);

k_ф – коефіцієнт, що враховує тип фонаря.