Тема 2. Макроекономічні показники та методи їх вимірювання
2.1. Основні макроекономічні показники
Макроекономіка визначає загальні обсяги національного виробництва, рівень цін, безробіття, процентні ставки та інші змінні величини. Основними макроекономічними показниками є: загальний обсяг національного виробництва, загальний рівень цін, зайнятість.
Національний обсяг виробництва – показник, за допомогою якого можна встановити обсяг матеріальних благ та послуг, вироблених у суспільстві за певний проміжок часу. За існуючою в більшості країн методикою, обсяг виготовленої продукції чисельно виражають показником ВВП (валовий внутрішній продукт)
ВВП визначають як сукупну ринкову вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці країни за рік.
Під кінцевим продуктом розуміють ту частину ВВП (товарів та послуг), які купляють для кінцевого користування (особисте і суспільне споживання, заміщення витрачених засобів виробництва, нагромадження, експорт), а не для перепродажу або подальшої доробки.
ВВП включає продаж продуктів кінцевого користування, але з нього виключається продаж проміжних продуктів (тих товарів та послуг, що використовуються для виробництва інших товарів: сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.)
Близький до ВВП показник – ВНП (валовий національний продукт). Відмінність між ними полягає в тому, що ВВП формується на основі територіального підходу, тобто це продукт, вироблений на території, держави всіма господарськими одиницями (резидентами і нерезидентами), а ВНП формується на основі національного підходу, тобто це продукт, вироблений господарськими одиницями, які належать до певної нації (резидентами). Загальний рівень цін – показник, що визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за індексом цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яка є масштабом цін. Індекс цін показує відносну зміну середнього рівня цін за певний період і визначається за формулою:
Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП називають ВВП-дефлятором.
Процентна ставка – ціна, яку платять макроекономічні суб'єкти при використанні грошових позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за певний період (квартал, рік).
На рівень процентної ставки впливає ринковий механізм. Якщо пропозиція грошей збільшується, то процентні ставки зменшуються і навпаки.
Розрізняють реальні і номінальні процентні ставки:
Реальна процентна ставка = Номінальна процентна ставка – Рівень інфляції.
Зайнятість – показник, який відображає співвідношення між кількістю населення працездатного віку і кількістю безробітних у країні.
Для обчислення кількості безробітних і оцінки зайнятості використовують показник норми безробіття:
2.2. Система національних рахунків
Прийнятий у світі стандарт оцінки основних економічних показників країни містить такі макроекономічні показники; ВНП, ВВП, ЧНП, НД, ОД та ін.
Валовий національний продукт (ВНП) – вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених вітчизняними факторами виробництва за певний період (рік).
Розглянемо методику обчислення ВНП.
Кінцеві товари та додана вартість. ВНП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Те, що товари і послуги саме кінцеві, наголошується навмисне, аби впевнитися, що одні й ті самі товари не включають в обчислення ВНП двічі. Наприклад, не бажано враховувати у ВНП повну ціну екскаватора, а потім додавати ще й вартість шин, проданих виробнику екскаватора. Комплектуючі частини екскаватора, які продаються його виробнику, називаються проміжними товарами і їхня вартість у ВНП не включається. Пшениця, з якої випікають хліб, – теж проміжний товар. Лише вартість випеченого хліба враховується як частина ВНП, але вартість пшениці, проданої мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховуються.
На практиці цього уникають внаслідок врахування лише доданої вартості. На кожній стадії виробництва товару лише додана до нього вартість враховується як частина ВНП. Додана вартість – це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві і визначає його реальний внесок у вартість конкретного продукту. Додана вартість включає заробітну плату, прибуток, амортизацію.
Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації і вартістю матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Існує два методи обчислення ВНП: за витратами на виробництво товарів і послуг в країні та за доходами, отриманими в результаті виробництва товарів і послуг.
Обчислення ВНП за витратами:
ВНП=С+Ig+G+Xn
де С – витрати на споживання, що включають витрати домашніх господарств на різні види товарів та послуг (предмети довгострокового споживання);
Іg – валові приватні інвестиції, що складаються з: інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року (амортизація); чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу). За натуральною формою – це будівництво, машини, устаткування та ін.; G – державні витрати, що об'єднують усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг;
Хп =Х-М – чистий експорт – різниця між обсягами експорту (X) та імпорту (М).
Урядові трансфертні платежі не включаються у ВНП, тому що вони не відображають зростання поточного виробництва.
Урядові трансфертні платежі – державні виплати індивідам, які не обумовлюються безпосередньою їхньою участю в суспільному виробництві. Вони мають задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для купівлі державою поточних товарів та послуг, вони не враховуються при обчисленні ВНП.
До урядових трансфертів належать:
– допомога безробітним;
– пенсії ветеранам;
– допомога малозабезпеченим.
Обчислення ВНП за доходами:
ВНП = W + R + і + р + А + Пн,
де W – заробітна плата – гарантована винагорода за працю найманих робітників і службовців;
R – рента – доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення та ін;
i – проценти – доходи від грошового капіталу, заощаджуваного домашніми господарствами;
р – прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств та корпорацій (дивіденди + нерозподілений прибуток);
А – амортизація – грошовий еквівалент знецінення основного капіталу за рік;
Пн – непрямі податки, які встановлюються в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (акцизи, мито, податок на додану вартість).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) включає продукцію та послуги, які вироблені резидентами країни протягом певного часу (року):
ВВП = ВНП – Хп,
де Хп – чистий експорт. Резидентами є:
– юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні;
– фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні;
– закордонні філіали і представництва резидентів країни.
Чистий національний продукт (ЧНП) – це валовий національний продукт, з якого вилучено вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування):
ЧНП = ВНП-А,
де А – амортизація.
Національний доход (НД) – доход, який визначається шляхом вилучення з вартості чистого національного продукту непрямих податків,
НД= ЧНП-Пн,
де Пн – непрямі податки.
Національний доход – сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік:
НД= W+R+і+р,
де W – заробітна плата;
R – рента;
i – процент;
р – прибуток.
Особистий доход (ОД) – доход, отриманий приватними особами, який розподіляється на споживання, заощадження і виплату податків.
Доход кінцевого користування – частина особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних податків. Доход кінцевого використання розподіляється на споживання і заощадження.
Система національних рахунків – це прийнятий міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни.