Тема 1. Предмет, методи та функції макроекономіки

1.1. Предмет макроекономіки

Макроекономіка – економічна наука, що вивчає, досліджує результати та наслідки спільної економічної діяльності людей, явища і процеси, які відбуваються в економіці з погляду її цілісності.

Завданням макроекономіки є пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які відбуваються в народному господарстві в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку. Тому іноді макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави.

Макроекономіка досліджує проблеми безробіття, інфляції, економічного зростання, зовнішньоекономічну політику держави, валютні обмінні курси тощо.

Центральною проблемою макроекономіки є проблема економічної рівноваги. Економічна рівновага означає такий стан економіки, при якому досягається рівновага і взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо).

Макроекономічна рівновага, стабільність, достатні темпи економічного зростання належать до найважливіших суспільних благ, які або прямо, або опосередковано впливають на добробут кожного громадянина. Саме і цієї причини Макроекономіка є необхідною і дуже корисною наукою, що з'ясовує, чому змінюються загальні умови ділової активності, як справляється зі своїми обов'язками уряд, який мусить запобігти глибоким спадам виробництва та інфляції, що підривають підвалини суспільства.

Об'єктом макроекономічного аналізу є економічна система в цілому та ЇЇ агреговані параметри.

Економічна система охоплює або економіку в цілому, або невід'ємні ЇЇ активні підрозділи (агрегати): урядовий сектор, приватний сектор. Досліджуючи агрегати, макроекономіка прагне дати загальну картину структури економіки і зв’язків між ними (окремими великими агрегатами). Макроекономічний аналіз охоплює такі економічні величини, як загальний обсяг доходів, загальний обсяг витрат, рівень цін тощо.

1.2. Основні елементи економічної системи

Економічна система – це певним чином упорядкована система відносин і зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних благ і послуг.

Основними елементами економічної системи є:

− соціально-економічні відносини, які базуються на різних формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності;

− конкретні економічні відносини і зв'язки між господарськими суб'єктами;

− організаційні форми господарської діяльності – поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва;

− господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні.

Існують такі типи економічних систем:

− ринкові;

− неринкові;

− адміністративно-командні.

Основні ознаки ринкової економічної системи вільної конкуренції (XIX – початок XX ст.):

− свобода учасників економічної діяльності;

− приватна власність на Інвестиційні ресурси;

− ринкове ціноутворення;

− вільна конкуренція;

− стихійне ринкове регулювання.

Основні ознаки сучасної ринкової економіки (друга половина XX ст.):

− колективна, приватна та державна власність;

− державне регулювання економіки;

− маркетингова система управління виробництвом. Основні ознаки неринкової економічної системи (традиційна економічна система, притаманна нерозвинутим країнам):

− багатоукладність;

− натуральне виробництво;

− відстала техніка та технологія;

− ручна праця;

− переважання дрібнотоварного виробництва. Основні ознаки адміністративно-командної системи:

− державна власність на основні засоби виробництва;

− централізоване планування та управління виробництвом;

− монополізація економіки державою;

− централізований розподіл виробничих та фінансових ресурсів.