Видатки бюджету єс

2000-2006 рр.	2007-2013 рр.
1. Загальна сільськогосподарська політика	1. На сприяння зростанню, підтримку конкуренто-спроможності та зайнятості	- на економічну підтримку найменш розвинутих регіонів
		- на розвиток підприємництва та інновацій
2. Структурні фонди й Фонд гуртування		- на підтримку наукових досліджень та їх впровадження в практику
	2. На охорону та управління природними ресурсами	- на допомогу фермерам
3. Інші напрямки внутрішньої політики		- на сільське господарство
		- на програми розвитку сільської місцевості
4. Зовнішня політика	3. На фінансування програм гарантування громадських свобод, захисту прав споживачів, підтримки демократії та свободи слова, безпеки та правосуддя
5. Допомога країнам-кандидатам	4. На фінансування зовнішніх програм та економічну допомогу країнам, що розвиваються
6. Утримання адміністративного апарату	5. Адміністративні витрати
7. Інші витрати	6. Інші витрати

Запропоновані напрямки витрат бюджету ЄС у деякій мірі прослідковуються у старих статтях видатків. Наприклад, напрямок «сталий розвиток» поєднує старі статті бюджету «структурні операції» (економічний розвиток відсталих регіонів), зокрема підтримку відсталих регіонів, а також більшу частину статті «внутрішня політика» (підтримка наукових досліджень). У новій бюджетній класифікації сільсько-господарські субсидії включено до розділу «На охорону та управління природними ресурсами».

Цілком новим є акцент в бюджеті ЄС на сприяння зростанню, підтримку конкурентоспроможності та зайнятості. Витрати в рамках цієї статті будуть стосуватися НДДКР, розвитку трансєвропейської транспортної мережі, енергетичного сектора й телекомунікації. Також новою є стаття витрат «Фінансування програм гарантування громадських свобод, захисту прав споживачів, підтримки демократії та свободи слова, безпеки та правосуддя». У ній впорядковані різні програми, які раніше були включені у видатки «право» і внутрішні справи, та додано до них програми по підтримці культури й громадянства.

Висновки

Процес формування Європейського Союзу був довготривалий і тривав від 1951 до 1992 р., коли було підписано Маастрахський договір. У ньому визначено мету країн-учасниць ЄС, передбачено створення Економічного й монетарного союзу, введення єдиної валюти ЄС – євро. На сьогоднішній день до ЄС входить 27 країн-учасниць.

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу на законодавчу, виконавчу та судову владу.

Для вступу до ЄС держави-кандидати мають задовольняти Копенгагенські критерії (економічний, політичний, «членський»). Зокрема, закріпити і дотримуватись демократичних принципів, принципів свободи і пошани прав людини, а також принципів правової держави. Економіка держави має бути ринковою та конкуренто здатною. Також повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу. Крім того, існує ще критерій внутрішньої спроможності ЄС «поглинути» нового члена, а також географічний критерій, оскільки членом ЄС може стати лише «європейська країна».

Інтеграція країн ЄС обумовлює необхідність податкової гармонізації, тобто вироблення загальної стратегії держав у сфері податкових правовідносин, що передбачає координацію податкової політики, систематизацію та уніфікацію окремих податків і податкових систем країн, які входять до міжнародних регіональних угрупувань. Для забезпечення її ефективності необхідно при проведенні дотримуватись принципу пропорційності, принципу субсидіарності, принципу одноголосності, принципу податкової недискримінації, принципу нейтральності оподаткування.

На сьогоднішній день напрямками податкової гармонізація в ЄС є: стягнення непрямих податків (ПДВ, акцизи) та оподаткування компаній.

Європейський союз має власний бюджет. Дохідна його частина складається з: традиційних власних коштів, відрахування до бюджету певного відсотку (0,75%) від бази оподаткування податком на додану вартість, відрахування певної частки валового національного доходу,інші надходження. До видатки бюджету ЄС спрямовуються на: сприяння зростанню, підтримку конкуренто-спроможності та зайнятості; охорону та управління природними ресурсами; фінансування зовнішніх програм та економічну допомогу країнам, що розвиваються; адміністративні витрати; інші витрати.

Він формується з дотриманням таких принципів: єдності, універсальності, щорічності, рівноваги, специфікації, ефективного фінансовго управління, прозорості

.