17.2. Доходи та видатки Європейського Союзу
Європейський Союз має власний бюджет, який виступає централізованим фондом грошовий коштів країн-учасниць та фінансовим планом формування й використання його фінансових ресурсів. Причому він значно відрізняється від бюджетів традиційних міжнародних організацій та державних бюджетів. Характерною його рисою є збалансованість доходів та видатків. Також не можливим є вилучення фінансових засобів із приватного сектора для вирішення соціальних або масштабних економічних проблем.
Основними принципами формування і виконання бюджету ЄС є:
1. Принцип єдності, відповідно до якого всі витрати й доходи ЄС повинні бути об'єднані в єдиний бюджетний документ.
2. Принцип універсальності – доходи бюджету не повинні направлятися на фінансування конкретних бюджетних заходів. Спочатку із бюджетних доходів утворюється загальний фонд ЄС, з якого потім фінансуються окремі статті видатків. Доходи й витрати повинні бути зазначені в бюджеті ЄС у повному обсязі.
3. Принцип щорічності передбачає з метою забезпечення контролю за надходженнями і використанням фінансових ресурсів розроблення бюджету на один фінансовий рік, що збігається з календарним роком. Мають місце диференційовані і недиференційовані бюджетні асигнування. Перші застосовуються при фінансуванні довгострокових програм, розрахованих на кілька років. Вони включають зобов'язальні асигнування (загальні витрати в поточному фінансовому році по зобов'язаннях, що випливають із програм, розрахованих більш ніж на один фінансовий рік) і платіжні асигнування (витрати на проведення багаторічних програм, що випливають із зобов'язань поточного й/або попереднього фінансового років). Недиференційовані асигнування являють собою обсяг засобів, що направляються на проведення операцій, які повинні бути повністю завершені в поточному фінансовому році.
4. Принцип рівноваги вимагає при складанні бюджету збалансованості планових доходів й витрат кожного бюджетного року. Адже, фінансовий регламент забороняє здійснювати запозичення для покриття бюджетного дефіциту. За умови фіксування наприкінці фінансового року перевищення доходів над витратами, позитивне сальдо переноситься на наступний рік. При дефіциті бюджету, то його величина переноситься на рахунок витрат ЄС наступного року.
5. Принцип специфікації, відповідно до якого всі витрати ЄС розподіляються по конкретних розділах і структура побудови бюджету має горизонтальну та вертикальну форми.
6. Принцип ефективного фінансового управління вимагає врахування закономірностей функціонування економіки для досягнення ефективності у формуванні та використання бюджетних ресурсів ЄС.
7. Принцип прозорості – інформація про складання і виконання бюджету має бути повною та точною.
Процедура розроблення і прийняття бюджету ЄС є доволі складною і включає ряд етапів, визначених у статтях 268-280 Амстердамського договору 1997 р. Головні функції у цьому процесі належать Європейській Раді і Європейському Парламенту.
У випадку, якщо бюджет ЄС не ухвалено до початку фінансового року, то на основі статті 273 Амстердамського договору можна відповідно до кожного розділу чи кожної частини бюджету, щомісяця витрачати суму, що не перевищує однієї дванадцятої бюджетних асигнувань. Із цього положення, випливає, що в розпорядження Комісії належить надавати асигнування понад одну дванадцяту сум, обумовлених у розглядуваному проекті бюджету. Для цього Раді необхідно кваліфікованою більшістю уповноважити видатки понад одну дванадцяту.
Європейський Парламент, більшістю голосів своїх членів та трьома п'ятими поданих голосів, може протягом 30 днів ухвалити інше рішення щодо видатків, що перевищують одну дванадцяту. Цю частину рішення Ради належить зупинити, допоки Європейський Парламент ухвалить своє рішення. Якщо протягом зазначеного періоду Європейський Парламент не ухвалить рішення, відмінного від рішення Ради, то останнє належить вважати остаточно ухваленим.
Першочергово бюджет ЄС формувався за рахунок внесків держав-членів, проте рішенням Ради Європейського економічного співтовариства від 21 квітня 1970 р. була створена система власних доходів бюджету ЄС.
На сьогоднішній день доходи бюджету можа об’єднати у такі чотири групи:
1. традиційні власні кошти, до яких відноситься мито на товари, імпортовані у ЄС із держав, що не входять до складу ЄС, сільськогосподарські збори, податки на виробництво і зберігання цукру та глюкозомісткої продукції;
2. відрахування до бюджету певного відсотку (0,75%) від бази оподаткування податком на додану вартість;
3. відрахування певної частки валового національного доходу, завдяки яким повинні покриватися всі видатки ЄС, на які не вистачає коштів із двох попередніх джерел;
4. інші надходження (відсотки за наданими кредитами; штрафи і доходи з інтересів; внески держав, що не є членами ЄС, до певних програм Союзу; невикористані суми за результатами виконаня бюджету в минулому році).
Починаючи з 1988 р., бюджет ЄС планується відповідно до рамкового бюджету, який є механізмом довгострокового бюджетного планування, що визначає верхні межі дохідних статей європейського бюджету, максимальний обсяг витрат і їхню структуру, а також обсяг щорічного бюджету ЄС.
Сьогодні значно інтенсифікувалися процеси щодо модернізації бюджету ЄС у напрямку підвищення бюджетних можливостей та вирішення проблем сучасності. 12 вересня 2007 року ЄK надала дискусійний документ "Реформа бюджету - зміни в Європі" (Reformіng the budget, changіng Europe)11, що став основою для широкого суспільного обговорення на місцевому, регіональному, національному і європейському рівнях, а також підготовки до запланованих на 2008/2009 рік переговорів про перегляд бюджету. У дискусійний документ включені проблемні аспекти євробюджету, а також питання, які будуть розглядатися в процесі перегляду бюджету ЄС. Суспільне обговорення тривало до 15 червня 2008 року. Протягом цього часу ЄK одержала 279 пропозицій по питанню бюджету ЄС у майбутньому, представлених громадянами Європи, недержавними організаціями, самоуправліннями й урядами 25 країн ЄС.
Видатки бюджету ЄС перш за все спрямовані на забезпечення реалізації політики й стратегії розвитку Європейського Союзу. Зокрема у напрямку забезпечення високих темпів економічного зростання, вирівнюваня рівнів соціального й культурного розвитку різних регіонів, підтримки валютної стабільності, стимулювання розробки та впровадження нових технологій.
У відповідності до цих стратегічних завдань й формуються статті видатків бюджету ЄС. Першочергово у бюджетній політиці ЄС акцент робився на підтримку і розвиток сільського господарства (понад 70% бюджету ЄС). Незначним було фінансування проведення регіональної, соціальної, енергетичної, промислової, науково-технічної політики та політики ЄС в області інформації й охорони навколишнього середовища. На адміністративно-господарські витрати припадало лише 4,5% бюджету ЄС, а на допомогу країнам, що розвиваються, та на компенсаційні виплати державам-членам ЄС – 10,5% бюджету ЄС.
Очевидно, що такий стан справ, вимагав постійного удосконалення видаткової частини бюджету ЄС, зокрема скорочення видатків на підтримку сільського господарства. Внаслідок чого частка засобів, що виділялися на підтримку сільськогосподарського виробництва, скоротилася в бюджеті ЄС із 72% в 1980 році до 43 % в 1999 році12. Третина бюджетних коштів спрямовувалася на структурні заходи – розвиток найбідніших регіонів, соціально-економічну перебудову проблемних регіонів та боротьбу з безробіттям. Решта коштів (приблизно 20%) розподілялася між внутрішніми потребами (науково-дослідні програми, енергетика, ядерна безпека, охорона довкілля, освіта і професійна підготовка, молодіжні та культурні програми, захист споживачів, транс’європейські мережі тощо) та зовнішньою діяльністю Європейського Союзу (зокрема, допомога країнам-кандидатам).
Починаючи з 2007 року, внаслідок прийняття нової фінансової стратегії Європейського Союзу на 2007-2013 рр., у бюджет ЄС закладено цілком нові пріоритети:
сталий розвиток;
Європейська ідентичність;
глобальна роль ЄС.
Відповідно вібулися зміни й у видатковій частині бюджету ЄС (табл. 17.1.)
Таблиця 17.1