83. Що таке прогноз та економічний прогноз? Які види прогнозів Ви зна­єте?

Для цілей планування розвитку національної економіки використовується система прогнозів, зокрема демографічних, соціальних, економіч­них, прогнозів науково-технічного прогресу, природних ресурсів та ін.

Прогнози, з одного боку, є обґрунтуван­ням соціально-економічних рішень, а з іншого - допоміжним засобом ви­значення планових показників у процесі розробки проектів планів. Ви­рішення фундаментальних проблем національної економіки, які стоять перед Україною, неможливе без науково обгрунтованих прогнозів.

Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якіс­них характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очі­куваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність ви­хідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирі­шальним чином впливає на його результати та можливість його практич­ного використання.

Прогноз (грец. ргоgnosis - передбачення) - науково обгрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому.

Етапи процесу формування прогнозу

Формування інформаційної бази прогнозу

Аналіз об’єкта прогнозу

Аналіз зовнішнього середовища

Визначення прогнозної траєкторії обєкта

Прийняття рішень на підставі прогнозної інформації

Оцінка якості прогнозу

Рис. 10.8. Етапи процесу формування прогнозу

Існує наступна класифікація прогнозів:

1. За ступенем контролю:

• контрольовані (наприклад, прогноз інвестицій у національну економі­ку є контрольований з боку держави в особі Міністерства економіки);

• неконтрольований (наприклад, прогноз загального обсягу угод на фондовій біржі, у цьому випадку прогнозована величина є лише передбаченням, а прогнозована зміна не підлягає безпосередньому контролю).

2. За масштабом:

• мікропрогноз (окремого підприємства);

• галузевий;

• макропрогноз (національної економіки);

• суперпрогноз (світової економіки).

3. За часом:

• оперативний (до 1 місяця);

• короткостроковий (до 1 року);

• середньостроковий (до 5 років);

• довгостроковий (понад 15 років).

4. За об'єктом прогнозу:

• природних ресурсів;

• трудових ресурсів;

• інвестицій;

• науково-технічний;

• соціальний;

• зайнятості;

• доходів тощо.

5. За кількістю об'єктів:

• одиничний;

• множинний.

6. Залежно від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом:

• точний (наприклад, ВВП становитиме 120 млрд. грн.);

• інтервальний (наприклад, ВВП становитиме 110-130 млрд. грн.).

7. За функціональною ознакою:

• пошуковий - базується на умовному перенесенні на майбутнє тенден­цій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу - з'ясувати, як розвиватимуться події за збереженням існую­чих тенденцій.

• нормативний - розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.

8. За варіантами прогнозу:

• песиістичний;

• оптимістичний;

• стриманий (середній).

Державний прогноз економічного і соціального розвитку національ­ної економіки - це система кількісних показників та якісних характерис­тик розвитку макроекономічноі ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструк­тури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньоекономічної діяльності.

Державні прогнози економічного і соціального розвитку національної економіки розробляють на довго-, середньо- і короткострокові періоди в цілому по Україні, а також за регіонами та галузями економіки.

Процес розробки та укладання прогнозів називається прогнозуванням. Прогнозування - це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Економічне прогнозування - це виявлення стану та можливих напрямків розвитку явищ і процесів на різних рівнях економічної системи суспільства (мікро-, мезо-, макрорівні).