56. Поняття виявлення та розслідування злочинів

Виявлення та розслідування злочинів — важливий вид правоохоронної діяльності. У її процесі вирішуються специфічні завдання, спрямовані на повне та швидке розкриття кожного злочину, розшук злочинців та осіб, які зникли, своєчасне притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому суб'єкти цієї діяльності позбавлені права на протиправні затримання та арешти, необгрунтовані обвинувачення та взагалі на юридичні помилки. Органи, що уповноважені виявляти злочини та протидіяти їм, чітко визначені в законодавстві. До них, зокрема, належать:

— органи кримінальної та спеціальної міліції;

— спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю;

— оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції;

— органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного документування;

— підрозділи з оперативно-розшукової роботи прикордонних військ;

— підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони;

— оперативні підрозділи податкової міліції;

— оперативні підрозділи Департаменту з виконання покарань.

Важливе завдання виявлення злочину — його повне розкриття, тобто вжиття комплексу заходів щодо повного встановлення обставин злочину, викриття осіб, винних у його вчиненні. Розкриття злочину, яке за часом встановлення істини може бути досить тривалим, як поняття має кілька аспектів. По-перше, розкриття попереднє (оперативне чи криміналістичне), що включає з'ясування обставин події злочину, встановлення та викриття особи (осіб), яка його вчинила (вчинили), а також обставин, що характеризують ступінь і характер її вини. По-друге, остаточне (процесуальне) розкриття передбачає з'ясування всіх без винятку обставин, що становлять предмет доказування у кримінальній справі. Остаточним же рішенням з цього приводу є рішення суду, ви-правдувальний чи обвинувальний вирок у кримінальній справі.

57.Приводи та підстави порушення кримінальної справи

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав і відсутність обставин, що виключають провадження по справі.

Поняття і зміст приводів

“Під приводами до порушення кримінальної справи розуміються ті джерела, з яких органи, уповноважені порушувати кримінальні справи, отримують відомості про злочин.”

Приводи – це передбачені законом джерела, з яких орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.

Приводами до порушення кримінальної справи є

 заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

 повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

 явка з повинною;

 повідомлення, опубліковані в пресі;

 безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Поняття і зміст підстав

Для порушення кримінальної справи, окрім приводу, необхідна ще й підстава. При цьому не потребується повне знання про злочин. Зазвичай є достатнім встановлення об’єкту та об’єктивної сторони злочину.

Підстава до порушення кримінальної справи – це фактичні дані, які вказують на наявність чи відсутність ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Такі дані мають бути оцінені юридично: чи відповідають вони і якій саме статті Особливої частини КК України. При порушенні кримінальної справи діяння має містити ознаки по об’єкту та об’єктивній стороні складу злочину. Сама особа, яка вчинила злочин, форма її вини та інші обтяжуючі і пом’якшуючі обставини будуть встановлюватися органами дізнання чи слідчим після порушення кримінальної справи і процесі розслідування. В момент порушення кримінальної справи має бути дана попередня кваліфікація, яка підлягає перевірці й уточненню в процесі дізнання чи попереднього слідства, але вона визначає обсяг та напрямок дослідження цих обставин на початковому етапі розслідування. Усі заяви про вчинювані та підготовлювані злочини, підлягають реєстрації.

58. Органи дізнання-це державні органи та посадові особи, що уповноважені законом вживати процесуальних, розшукових та інших заходів з виявлення ознак злочину, здійснювати досудове розслідування у формі дізнання з метою встановлення обставин злочину й осіб, які його вчинили, а також виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності для забезпечення інтересів досудового слідства та правосуддя у кримінальних справах.

Перелік органів дізнання регламентовано ст. 101 КПК України, у якій визначено й компетенцію кожного з органів дізнання в частині порушення кримінальних справ щодо певних злочинів і здійснення в них розслідування.

Згідно ст. 101 КПК органами дізнання є: 1) міліція;

1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'якове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки;

2) органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх відання;

3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступників з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів,

3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

4) митні органи - в справах про контрабанду;

5) начальники установ покарання, слідчих ізоляторів - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил