4. Загальна характеристика цін і методи ціноутворення на продукцію.

Ціна - це грошовий вимір вартості товару та його корисності.

Виходячи з цього визначення, нижньою межею ціни є витрати на виробництво товару (собівартість); верхньою межею - ефект, який отримує споживач (корисність).

Ціна є одним з основних чинників, який впливає на розмір отримуваного прибутку, а також на ряд інших кількісних і якісних показників роботи підприємства: рентабельність, конкурентоспроможність, ефективність діяльності підприємства в цілому та ін.

Ціна повинна забезпечувати:

1. Покриття поточних витрат виробництва.

2. Відшкодування зроблених капітальних витрат.

3. Отримання прибутку, який забезпечує процес розширеного відтворення.

Виходячи з трьох основних стадій руху товарів (підприємство - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач) розрізняють такі види цін.

1. Оптова (відпускна) ціна підприємства – ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника. Вона складається з собівартості товару, прибутку підприємства та непрямих податків (акциз, ПДВ).

2. Роздрібна ціна – ціна, за якою товари реалізуються через роздрібну торгову мережу населенню. Включає в себе оптову ціну підприємства плюс торгівельна націнка (яка складається із витрат та прибутку торгових фірм).

В залежності від ступеню свободи цін від впливу держави розрізняють:

1. Вільні ціни – встановлюються на ринку під впливом попиту та пропозиції. Держава може змінити їх рівень тільки опосередковано (державні закупівлі, зміна податків тощо).

2. Регульовані ціни – встановлюються під впливом попиту та пропозиції, але при цьому держава відповідно до їх зростання/зниження обмежує рівень рентабельність виробників/продавців.

3. Фіксовані ціни – встановлюються державою на обмежений перелік товарів (електроенергія, послуги природних монополій та ін.).

Ціноутворення - це процес встановлення ціни на товар. Формування ціни включає наступні етапи:

1. Постановка завдань ціноутворення - на цьому етапі визначається, яких цілей збирається досягти підприємство за допомогою конкретного товару. Види цілей :

- забезпечення життездатності;

- максимізація поточного прибутку;

- завоювання лідерства за показниками долі ринку;

- завоювання лідерства за показниками якості товару.

2. Визначення попиту на продукцію і його залежність від ціни.

3. Аналіз конкуренції. Економісти виділяють чотири типи ринків, кожен з яких ставить свої проблеми в області ціноутворення:

- ринок чистої конкуренції;

- ринок монополістичної конкуренції;

- олігополістичний ринок;

- ринок чистої монополії.

4. Оцінка витрат виробництва

Усі витрати виробництва ділять на дві групи: постійні та змінні.

5. Вибір методу ціноутворення і встановлення остаточної ціни.

Методи ціноутворення – це методи розрахунку ціни товару з урахуванням витрат виробництва, середнього прибутку, а також з урахуванням попиту і пропозиції. До основних методів ціноутворення відносять:

1. Метод повних витрат (або «витрати плюс»). Суть методу полягає в тому, що необхідно підсумувати сукупні витрати (змінні та постійні) та прибуток, який фірма розраховує отримати.

Переваги даного методу ціноутворення:

• зниження цінової конкуренції. Якщо даним методом користується більшість фірм галузі, то їх ціни будуть схожими, а цінова конкуренція зводиться до мінімуму;

• рівність покупців та продавців. При високому попиті продавці не наживаються за рахунок покупців і при цьому мають можливість отримувати справедливу норму прибуток.

Існують недоліки:

• при встановленні ціни не беруться до уваги попит на товар та конкуренція на ринку, тому можлива ситуація коли товар за даної ціни не буде користуватися попитом;

• віднесення на собівартість товару постійних витрат, які є умовними та спотворюють справжній вклад продукту у дохід підприємства.

Ц = С + Пр + Нп = З*Nпр*Nнп (4)

де С - собівартість виробництва одиниці продукції, грн.;

Пр - плановий розмір прибутку;

Нп - непрямі податки;

Nпр - норма прибутку;

Nнп - норма непрямих податків.