16. Для збирання первинних даних розробляється спеціальний план:

1. методи дослідження: спостереження; експеримент; опитування

Спостереження – метод, за яким дослідник безпосередньо спостерігає за людьми і оточенням.

Експеримент – метод, який потребує відбору порівнюваних між собою груп суб’єктів, створення для цих груп різних обставин, контролю за змінними складовими та встановлення ступеня значущості відмінностей, за котрими вели спостереження. Опитування – це метод, що дає змогу одержувати інформацію про знання, переконання та погляди людей, ступінь їх задоволення, а також про оцінку свого становища аудиторією.

2. засоби маркетингового дослідження: анкета; різні механічні пристрої

3. складання плану вибірки. Необхідно вирішити питання: а) кого опитувати? (яку інформацію треба отримати, хто нею володіє); б) яку кількість людей? ( приблизно 1%); в) яким чином відбирати членів вибірки (випадково, чи не випадково, вік, професія).

4. способи зв’язку з аудиторією: телефон; пошта; індивідуальне чи групове інтерв’ю, онлайнове інтерв’ю.

17. Основні фактори мікросередовища функціонування підприємства.

Факторами мікросередовища є:

1. Організаційна структура підприємства – тобто, які служби, відділи є на підприємстві. Розробивши план проведення маркетингу враховують інтереси інших підрозділів підприємства. Ці підрозділи повинні узгоджено працювати, щоб забезпечити споживачів товарами, які задовольняють потребу і мають високу споживчу цінність.

2. Постачальники – це ділові фірми, чи окремі особи, які забезпечують підприємство і його конкурентів матеріальними ресурсами, потрібними для виробництва конкретних товарів та надання послуг.

Маркетологи повинні слідкувати: за якістю постачаємої сировини; за змінами цін на сировину; за умовами постачання; за оперативністю. Визначити репутацію постачальника; рівень кваліфікації; можливий обсяг поставок.

3. Маркетингові посередники – це фірми, що допомагають підприємству у просуванні, збуті та поширенні його товарів серед клієнтури.

Вони забезпечують зручність місця, часу та процедури придбання товару замовником із меншими витратами, ніж це могло зробити само підприємство.

До них можна віднести: торговців, які отримують право власності на товар (оптовики); агентів, які діють як представники клієнтів (брокери, представники); переробників, які займаються діяльністю, пов’язаною зі зміною форми продукту; спекуляторів, які придбають і перепродують товари з метою отримання прибутку за рахунок зміни ціни; забезпечуючі організації, що допомагають виконувати функції маркетингу різним категоріям посередників. .

4. Клієнти або клієнтурні ринки – безпосередньо споживачі товарів, оптові та роздрібні торговці, державні установи і зарубіжні споживачі. Підприємство може виступати на п’яти типах клієнтурних ринків:

Споживчий ринок – це окремі люди, які купляють товари або придбають послуги для особистого споживання.

Ринок проміжних продавців (ринок посередників) – сукупність людей чи організацій, що купують товари для перепродажу або здають їх в оренду іншим споживачам із вигодою для себе.

Ринок товарів промислового призначення (ринок виробників) – організації, які купляють товари для використання їх у процесі виробництва.

Ринок державних установ – складають організації уряду та місцевих органів, які закуповують або орендують товари, необхідні для виконання своїх основних функцій.

Міжнародний ринок – це споживачі за межами країни.

Маркетологи повинні дослідити: мотивації споживачів (чому здійснюють купівлю, які потреби зумовлюють попит); поведінку споживачів до і після купівлі (де, коли, у якій кількості, з якої нагоди купують); тенденції споживчого попиту; наміри споживачів; переваги кожного сегмента та вимоги до товару з боку різних сегментів споживачів; ставлення до фірми та різних інструментів маркетингу (товару, ціни, поширенню, стимулюванню).

5. Конкуренти, яких можна поділити на прямих, потенційних, товари-замінники.

Маркетологам необхідно визначити: частку ринку основних конкурентів; стратегії конкурентів; методи конкурентної боротьби; фінансовий стан; ефективність програми маркетингу (товар, ціна, поширення, стимулювання).

6. Контактні аудиторії, які виявляють інтерес до діяльності підприємства і можуть вплинути на досягнення поставлених цілей.