Питання №2. Соціально-психологічні чинники стану військової дисципліни у підрозділі.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військово-службовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту). Військова дисципліна досягається шляхом (ст.3 Дисциплінарного статуту):

- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;

- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів;

- формування правової культури військовослужбовців;

- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів (начальників) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

- зразкового виконання командирами військового обов'язку. Їх справедливого ставлення до підлеглих;

- підтримання у військових об’єднаннях, з’єднаннях, частинах (підрозділах) закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

- чіткою організацією і повним залученням особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця (ст.4 Дисциплінарного статуту):

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

- бути пильними, зберігати військову та державну таємницю;

- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Разом з тим, ми чудово розуміємо що сьогодні стан військової дисципліни безпосередньо у підрозділі на пряму залежить від розвитку нашої держави (економічного, політичного, ідеологічного, правового, культурного). Соціальне розшарування суспільства, недофінансування Збройних Сил, недосконалість державної системи навчання і виховання, вакуум виховання значної частини молоді у сім’ях, школах та трудових коллективах, соціальна напруженість майже серед усіх категорій військовослужбовців через незабезпеченість житлом, недостатнє грошове забезпечення, інформаційний потік насильства в засобах масової інформації, проникнення у військове середовище традицій кримінального світу – все це негативно впливає на стан дисцип-лінованості військовослужбовців.

Зважаючи на вказані макрофактори, на стан військової дисципліни у підрозділі безпосередньо впливають наступні чинники, основними з яких є:

1. Чинники, якi мають соцiально-психологiчний характер (наявнiсть у пiдроздiлi соцiально незрiлих осiб; вiдсутнiсть свiдомої дисциплiни в окремих вiйськовослужбовцiв; низька мотивацiя до вiйськової служби; вiдсутнiсть найпростiших знань із психології, навичок та вмінь офіцерів, прапорщиків, сержантів щодо оцінки, прогнозу і корекції соціально-психологічних і педагогічних явищ та процесів, що проходять у військових колективах; негативнi традицiї; низький рівень нервово-психологічної стійкості деяких військовослужбовців; психологiчна несумiснiсть воїнів тощо).

2. Чинники, які мають органiзацiйний характер (недолiки в органiзацiї життєдiяльностi пiдроздiлу).

3. Морально-етичнi чинники (недостатня моральна вихованiсть окремих вiйськовослужбовцiв, яка проявляється у грубостi та неправдивостi, неповазi до загальнолюдських цiнностей, порушень правил спiлкування; приниження власної гiдностi вiйськово-службовцiв; наявнiсть негативних традицiй, хибне розумiння товариства, пияцтво, наркоманія, низький рiвень культури мовлення; вiдсутнiсть особистого прикладу офiцерiв та сержантiв тощо).

4. Серйозні недоліки в підтриманні статутного порядку у підрозділі, організації служби військ і контролі за особовим складом.

5. Низька організація бойової підготовки.

6. Низька ефективність виховної роботи щодо формування дисциплінованої поведінки військовослужбовця та здорового морально-психологічного стану у підрозділах.