Злоякісні пухлини вуха

Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаю­ться аденокарцинома, меланома.

Перебіг пухлин зовнішнього та середнього вуха, як правило, повільний, зовні вони нагадують гранулюючу, кровоточиву виразку чи поліп. Рак частіше виникає внаслідок тривалого перебігу гнійного оти­ту, а також після неодноразових припікань та видалень поліпів чи гра-нуляций. Іноді він розвивається у вусі через декілька років після ради­кальної операції, що не забезпечила повну санацію середнього вуха. Аденокарцинома — більш рідкісна пухлина середнього вуха, яка вини­кає з церумінальних залоз зовнішнього слухового ходу або слизових залоз слухової труби.

Діагностика раку зовнішнього та середнього вуха не склад­на: підозрі підлягають усякі поліпоподібні утворення, що легко крово­точать за наявності гною у вусі. Рано виникає параліч VII нерва, і пух­лина метастазує в привушну слинну залозу, шийний та позагорлові лімфовузли. Наявність вестибулярних явищ та метастазів свідчить про запущену стадію раку. Діагноз встановлюють гістологічне, а поширен­ня процесу - - рентгенологічне.

Лікування раку зовнішнього вуха може бути як за допомогою про­меневої терапії, так і хірургічне. Вибір методу залежить від морфо­логічної будови пухлини та її поширення. Можливості хірургічного методу частіше обмежені через близьке розташування життєво важли­вих органів, на які поширюється пухлинний процес. Рак середнього вуха в ранній стадії лікують комбіновано (променева та хірургічна те­рапія), а в пізній - - променева, хіміотерапія.

Прогноз у ранній стадії захворювання, коли пухлина ще не вийшла за межі зовнішнього слухового ходу та барабанної порожнини, віднос­но сприятливий. У пізній період - - несприятливий. Меланома майже завжди має несприятливий прогноз для життя.

VII Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань. Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань. Задача n1.

Хворий Г., 56 років, тривалий час (18р.) лікується з приводу правобічного хронічного гнійного епімезотимпаніту. 4 місяці тому назад у нього виконана загальнопорожнинна операція. Однак після цього кількість виділень з вуха не зменшились, вони набули кров'янисто-гнійного характеру з неприємним (смердючим) запахом, з'явився біль у вусі, головний біль, парез лицьового нерва, значно змінилась гострота слуху.

Ретельний туалет вуха, промивання трепанаційної порожнини антисептиками, закапування антибіотиків, в'яжучих засобів, припікання грануляцій не покращили стану здоров'я хворого.

ЛОР статус: зовнішній слуховий прохід заповнений гноєм з неприємним запахом; в проекції надбарабанного простору та трепанаційної (мастоїдальної) порожнини виявлені дрібні поліпи, рясеі, щільної консистенції, кровоточиві при (доторкуванні) пальпації кульковим зондом грануляції.

У завушній ділянці та області правої привушної слинної залози пальпуються обмежено рухливі лімфовузли.

Рентгенологічно: деструкція соскоподібного відростка, частини піраміди, яка прилягає до нього.

1. Поставте попередній діагноз.

2. Як Ви оцінюєте роль рентгенологічного та гістологічного обстеження в ранній діагностиці захворювань вуха?

3. Дифдіагноз виявленого захворювання.

4. Лікування хворих з виявленою патологією.