10. Назвіть методи фінансового планування та охарактеризуйте їх.

Фінансове планування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:

Нормативний - полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Розрахунково-аналітичний - ґрун­тується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував передплановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.

Балансовий - передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, ув’язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану. Нині цей метод набуває особливого значення, оскільки всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Економіко-математичного моделювання - дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають на величину цього показника. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

11. Назвіть основні фінансові показники, нормативи, стимули, які використовуються на місцевому рівні.

- фінансове планування і прогнозування, визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення.

- фінансові норми і нормативи: норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади — ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань; норми, що ґрунтуються на матеріальних потребах; норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку.

- фінансові ліміти і резерви. Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому.

- фінансові стимули, передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги.

- фінансові санкції, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання щодо виконання взятих зобов’язань. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.