Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шп_теория.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
535.55 Кб
Скачать

74. Які існують показники і методи оцінювання фінансового стану комунальних підприємств?

Серед усієї сукупності показників фінансового стану підприємства особлива увага приділяється таким показникам, як ліквідність і платоспроможність підприємства. Ліквідність підприємства означає його здатність швидко продати активи й одержані гроші використати для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства визначається цілою системою показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт обертання матеріальних запасів та інші), серед них найважливішим є співвідношення величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Платоспроможність підприємства визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов’язаннями, передбаченими платіжним календарем. Для досконалішої характеристики платоспроможності підприємства використовують цілу систему показників, а саме: відношення довгострокової заборгованості до капіталу підприємства, відношення надходжень коштів до довго­строкової заборгованості, відношення суми прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат, відношення чистого прибутку до всієї суми активів та інші.

75. Європейська хартія про місцеве самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.

Україна приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікувала цей акт.

У хартії дається вісім принципових положень про фінансову діяльність місцевого самоврядування:

  1. Органи місцевого самоврядування мають право в межах загальнодержавної економічної політики вільно розпоряджатися достатніми власними засобами.

  2. Фінансові засоби органів місцевого самоврядування потріб­но визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією та законом.

  3. Частина фінансових засобів органів місцевого самоврядування має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, став­ки яких ці органи визначають у межах закону.

  4. Фінансові системи, які забезпечують надходження фінансових засобів органів місцевого самоврядування, мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження відповідності реальним витратам при здійсненні їхніх повноважень.

  5. Необхідно запроваджувати процедури фінансового вирівнювання чи еквівалентні заходи, призначені для коригування наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансування, а також їхнього фінансового тягаря для захисту фінансово слабких органів місцевого самоврядування.

  6. Слід відповідним чином погоджувати з органами місцевого самоврядування виділення їм перерозподілюваних коштів.

  7. Субсидії, котрі надаються органам місцевого самоврядуван­ня, не можуть призначатися для фінансування певних проектів.

Органи місцевого самоврядування мають право на доступ до внутрішнього ринку позичкового капіталу.

76. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування.

1) Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федера­лізм - це форма організації внутрішніх міжурядових фінансо­вих відносин, яка має кілька ознак: чітке розмежування видатків різних рівнів влади і на­ділення цих владних рівнів фіскальними повноважен­нями самостійно формувати власну доходну базу; побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації; організація відносин за активної ролі у визначенні їх­ньої моделі не тільки центральної влади, а й регіона­льної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Основні групи моделей бюджетного федералізму: децентралізовані: характеризуються значною фіска­льною автономією регіональних і місцевих влад, слаб­кістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фак­тично не займається проблемами фінансового вирів­нювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили. Подібна модель бюджетного федералізму характерна для США; кооперативні: характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечен­ня єдиних стандартів громадських послуг у межах усі­єї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

Однак слід зазначити, що найбільшого поширення у світі на- була не децентралізована, а кооперативна модель бюджетного фе­дералізму.

Кооперативна модель дає змогу використовувати такі основні інструменти бюджетного вирівнювання: розподілу податкових до­хо­дів за рівнями влади; загальних трансфертів; спеціальних трансф­ертів.