- •1.Загальна характеристика дієслова.
- •2. Дієслівна парадигма:5 типів форм.
- •3. Порівняльна характеристика фінітних та не фінітних форм.
- •4. Інфінітив – початкова форма дієслова.
- •5. Формотворчі основи дієслова.
- •6. Класи дієслів.
- •7.Категорія виду дієслова : загальна характеристика.
- •9.Значення дієслів доконаного і недоконаного виду.
- •10. Видова пара. Способи творення видової при,широке і вузьке розуміння видової пари.
- •14.Дієслова з постфіксом –ся.
- •15.Категорія перехідності – неперехідності – синтаксична категорія:прямо – перехідні,непрямо – перехідні та неперехідні дієслова.
- •16.Дискусійний характер категорії стану в українському мовознавстві.
- •17. Дієслова активного і пасивного стану.
- •18.3 Точки зору щодо категорії стану.
- •19.Дієслова з постфіксом –ся утворені від перехідних.
- •21.Категорія способу. Загальна характеристика : дискусійність статусу (Вихованець)
- •22.Дієслова дійсного способу.
- •23.Дієслова умовного способу: значення,творення.
- •24.Дієслова наказового способу:значення ,творення.
- •25.Спонукальний і бажальний спосіб як контамінація умови і наказу.
- •26.Загальна характеристика категорії часу.
- •27.Дієслова теперішнього часу:значення,творення.
- •28.Дієслова минулого часу:значення,творення.
- •29.Дієслова майбутнього часу:значення,творення.
- •30.Загальна характеристика категорії особи:головні значення,другорядні значення.
- •31.Безособові дієслова (парадигма,значення,3 групи).
- •32.Комплексний характер парадигми способу дієслова.
- •33.Дієвідмінювання – основна граматична риса дієслова .2 способи зміни за особами.
- •35.Дієприкметник.
- •36.Творення дієприкметникових форм.
- •37.Дієприслівник – особлива форма дієслова.Творення дієприслівникових форм.
- •38. Безособові форми на –но,-то.
- •39.Прислівник – самостійна частина мови:загальна характеристика.
- •40.Класифікація прислівника за синтаксичною функцією.
- •41.Семантична класифікація атрибутивних прислівників.
- •42.Ступені порівняння якісно – означальних прислівників.
- •43.Предикативні прислівники.Дискусія статусу станівника в українській граматиці (значення,3 класи слів).
- •44.Модальні прислівники.Дискусія статусу модальника в українській граматиці.
- •45.Клас службових слів.
- •46.Прийменник – службова частина мови: загальна характеристика.
- •47.Первинні прийменники.
- •48.Вторинні прийменники.
- •49.Загальна характеристика сполучника.
- •50.Сурядні сполучники.
- •51.Підрядні сполучники.
- •52.Частка – службова частина мови.
- •53.Фразові частки.
- •54.Словотворчі та формотворчі частки.
- •55.Особливий статус вигука в українській мові.
- •56.Класифікація вигука за походженням і будовою.
- •57.Класифікація вигука за значенням.
28.Дієслова минулого часу:значення,творення.
Минулий час виражає дію, яка відбулася до моменту мовлення: Спливло життя, як листя за водою.
Дієслова минулого часу бувають недоконаного і доконаного виду.
Дієслова минулого часу змінюються за родами,цей факт пояснюється походженням дієслів.За походженням дієслова минулого часу – це колишні дієприкметники активного стану мин.ч. із суфіксом –л-.
Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -л- і -в-. Оскільки для минулого часу характерна категорія роду, то суфікс -л- виступає у дієсловах жіночого і середнього роду, а також у множині: писала, писало, писали. Суфікс -в- (походить з колишнього -л-) виступає у дієсловах минулого часу чоловічого роду, основа яких закінчується на голосний: писа-в, чита-в. Якщо основа закінчується на приголосний, то форма чоловічого роду має нульовий суфікс: ніс, віз, повз. Якщо минулий час твориться від основи інфінітива з ненаголошеним суфіксом -ну-, то цей суфікс може зникати (або можливі паралельні форми): мерзнути – мерз (мерзнув), мерзла (мерзнула). Коли суфікс -ну- наголошений, то він зберігається у всіх формах: повернути – повернув, повернула. Зберігається цей суфікс і тоді, коли дієслово має значення одноразовості чи раптовості: крикнув, моргнув, ойкнув.
Дієвідмінювання мин.ч. відбувається синтаксично ,так як і дієслів умовного способу
1.я писав,писала 1.ми писали
2.ти писав,писала 2.ви писали
3.він писав,вона писала 3.вони писали
В укр.мові є Давноминулий час (передминулий) виражає дію, що відбулася у минулому і передувала іншій минулій дії. Походить давноминулий час з давньої східнослов’янської форми плюсквамперфекта (есмь былъ ходилъ). У сучасній українській мові вживається рідко і утворюється за допомогою допоміжного дієслова бути у минулому часі (за походженням дієприкметник) і форми минулого часу основного дієслова (за походженням теж дієприкметник)(був пішов, була пішла): Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили (Є.Гребінка). Отже, форми давноминулого часу аналітичні.
Значення минулого часу:
АБСОЛЮТНІ-
Минулий час недоконаного виду(імперфектний) – це дія ,яка відбувалася в минулому,і позначає така дія конкретну або повторювану дію і ця дія має точки перетину із моментом мовлення:Люди мучились,як в пеклі,пан втішався ,як в раю. Вона завжди приходила без запізнення.
Минулий час доконаного виду(перфект ний) – такі дієслівні флрми позначають дію,яка відбувалась в минулому і має результат:Промок ти вже – заміни одяг!Різновидом минулого перфектного є Минулий афористичний ,який позначає дію замкнену,важливу,результативну у минулому.У момент мовлення вона є неактуальною і сприймається як спогад:Прийшла весна 1919р.Я вчора зустрів товариша.
ВВДНОСНІ –
Мин.ч може використовуватися у значенні майбутнього:Якщо не буде допомоги – ми загинемо.
Мин.ч вживається у значенні теперішнього:Добре в армії:встав ранком,прибрав постіль,зробив зарядку,поснідав,а далі все за розпорядком.
