
- •1.Загальна характеристика дієслова.
- •2. Дієслівна парадигма:5 типів форм.
- •3. Порівняльна характеристика фінітних та не фінітних форм.
- •4. Інфінітив – початкова форма дієслова.
- •5. Формотворчі основи дієслова.
- •6. Класи дієслів.
- •7.Категорія виду дієслова : загальна характеристика.
- •9.Значення дієслів доконаного і недоконаного виду.
- •10. Видова пара. Способи творення видової при,широке і вузьке розуміння видової пари.
- •14.Дієслова з постфіксом –ся.
- •15.Категорія перехідності – неперехідності – синтаксична категорія:прямо – перехідні,непрямо – перехідні та неперехідні дієслова.
- •16.Дискусійний характер категорії стану в українському мовознавстві.
- •17. Дієслова активного і пасивного стану.
- •18.3 Точки зору щодо категорії стану.
- •19.Дієслова з постфіксом –ся утворені від перехідних.
- •21.Категорія способу. Загальна характеристика : дискусійність статусу (Вихованець)
- •22.Дієслова дійсного способу.
- •23.Дієслова умовного способу: значення,творення.
- •24.Дієслова наказового способу:значення ,творення.
- •25.Спонукальний і бажальний спосіб як контамінація умови і наказу.
- •26.Загальна характеристика категорії часу.
- •27.Дієслова теперішнього часу:значення,творення.
- •28.Дієслова минулого часу:значення,творення.
- •29.Дієслова майбутнього часу:значення,творення.
- •30.Загальна характеристика категорії особи:головні значення,другорядні значення.
- •31.Безособові дієслова (парадигма,значення,3 групи).
- •32.Комплексний характер парадигми способу дієслова.
- •33.Дієвідмінювання – основна граматична риса дієслова .2 способи зміни за особами.
- •35.Дієприкметник.
- •36.Творення дієприкметникових форм.
- •37.Дієприслівник – особлива форма дієслова.Творення дієприслівникових форм.
- •38. Безособові форми на –но,-то.
- •39.Прислівник – самостійна частина мови:загальна характеристика.
- •40.Класифікація прислівника за синтаксичною функцією.
- •41.Семантична класифікація атрибутивних прислівників.
- •42.Ступені порівняння якісно – означальних прислівників.
- •43.Предикативні прислівники.Дискусія статусу станівника в українській граматиці (значення,3 класи слів).
- •44.Модальні прислівники.Дискусія статусу модальника в українській граматиці.
- •45.Клас службових слів.
- •46.Прийменник – службова частина мови: загальна характеристика.
- •47.Первинні прийменники.
- •48.Вторинні прийменники.
- •49.Загальна характеристика сполучника.
- •50.Сурядні сполучники.
- •51.Підрядні сполучники.
- •52.Частка – службова частина мови.
- •53.Фразові частки.
- •54.Словотворчі та формотворчі частки.
- •55.Особливий статус вигука в українській мові.
- •56.Класифікація вигука за походженням і будовою.
- •57.Класифікація вигука за значенням.
46.Прийменник – службова частина мови: загальна характеристика.
В українському мовознавстві існує три підходи до визначення статусу прийменника.
1 підхід: Вважають прийменник службовим словом ,зараховуючи його до частин мови,називаючи прийменник службовою частиною мови – Гулаковський.
2 підхід: визначає прийменник як особливу морфему – Є.Курилович у праці «Очерки по лингвистике», продовжив цю думку Вихованець. Він стверджує, що прийменник – це не слово ,а морфема ( субморфема ),що утворює єдність з відмінковим закінченням .
3 підхід: прийменник ,як самостійне слово – Кучеренко, він вважає прийменник – прислівником узагальненого значення.
Отже, Прийменник – це службове слово, яке разом з формою непрямого відмінка імені виражає відношення між повнозначними словами у словосполученні та реченні: Летіти в космос. Літати в космосі. Зіграти в сопілку.
За походженням усі прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні).
За морфологічною будовою поділяються на 3 групи:
До простих належать прийменники з однією кореневою основою. Це всі первинні прийменники (в, у, під, через, при, над і под.) і деякі вторинні (шляхом, край, круг, коло, протягом, дякуючи і под.).
Складні прийменники утворюються шляхом поєднання кількох (двох або більше) простих прийменників. Вони бувають первинні (понад, із-за, задля) і вторинні (помимо, поверх і под.).
Складені,які утворюються 2 способами:1. Від іменників і прикметників : на користь, за допомогою, у разі, з погляду на; 2. Віл прислівників і прийменників : поруч із, слідом за , праворуч від, подібні до, разом із.
За семантичними ознаками прийменники поділяють на:
Просторові прийменники нараховують 137 одиниць і становлять основний тип. Вони виникли найдавніше і послужили базою для формування інших типів прийменників. За їх допомогою передаються різноманітні просторові характеристики: біля, близько, вздовж, збоку, попереду, поряд, серед, слідом за, в напрямі до, вище, від, од, вслід, попри .
Темпоральні прийменники (часові) нараховують 38 одиниць. Більшість з них формально споріднені з просторовими (біля, близько, слідом за, серед, через і под.), і лише 13 прийменників виражають суто часові відношення: напередодні, наприкінці, протягом, о(об), одночасно з, під час, пізніше, раніше, після, починаючи з, у міру, у процесі, у ході.
Логічні прийменники виражають відношення причини, мети, умови, відповідності, невідповідності, допустові відношення. Для реалізації цих відношень використовується 46 прийменників.
а) Причинові відношення виражають прийменники з, за, від, через, перед, завдяки, у результаті, під впливом, внаслідок, у зв’язку з, у силу, з огляду на, зважаючи на тощо (домінантою є прийменник через).
б) мети : для, над, за, по, задля, ради, з метою, в інтересах, з нагоди, з приводу, на випадок, на честь, в імя.
в) Відношення умови передають прийменники у(в), з, без, при, у випадку, у разі.
г) Допустові відношення передаються прийменниками всупереч, наперекір, на(у) противагу, незважаючи на, незалежно від, у розріз з, при, попри (домінантою є прийменник незважаючи на).
д) До прийменників, що передають відношення відповідності чи невідповідності, належать відповідно до, з, виходячи з, залежно від, у світлі, у дусі, згідно з, на підставі (у розрізі, на противагу – передають відношення невідповідності, а всі інші – відповідності; домінантою тут є прийменники згідно з, відповідно до).