Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав

Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуа­льної власності, ростом конкуренції на ринках товарів і по­слуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелекту­альної власності недобросовісними конкурентами. Для бо­ротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелек­туальної власності.

Судовий порядок захисту прав є найбільш ефектив­ним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони пого­джуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

У великій мірі зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації

Як уже відмічалося вище, після закінчення юридично визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у сус­пільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі під­приємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина мож­ливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури: Інтелектуальний капітал

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.–480 с.

2. Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-е, перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

3. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 568 с.

4. Т. М. Макаровська. Економіка підприємства, К.: КНЕУ, 2004 рік.

5. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 580 с.

Питання для теоретичної підготовки:

1. Загальна характеристика витрат підприємства.

2. Взаємозв’язок між витратами та собівартістю продукції.

3. Категорії витрат

4. Форма проявлення витрат.

5. Ступінь однорідності витрат.

6. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

7. Зв'язок з обсягом виробництва. 8. Витрати за стаття­ми калькуляції.

9.Система управління витратами.

10. Граничні витрати.

1. Загальна характеристика витрат підприємства

Витрати - це. прямі і непрямі, фактичні і можливі випла­ти або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити й утри­мати ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Для досягнення своєї основної мети - максимізації при­бутку - підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділя­ються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати - це витрати операцій­ної діяльності підприємства, тобто його ос­новної діяльності, пов'язаної з виробницт­вом та реалізацією продукції (товарів, ро­біт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяль­ності підприємства.

Операційні витрати ще називають поточними витратами.

Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за си­ровину і матеріали, заробітну плату та ін.), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).