274. Фінансовий механізм: сутність, елементи. Характеристика елементів фінансового механізму. Взаємозв’язок між фінансовим механізмом і фінансовою політикою держави.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових ме­тодів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Структурна побудова фінансового механізму:

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовуються на практиці одночасно через установлення оптимального для даного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних кош­тів юридичних і фізичних осіб.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінан­сування — це вихідна форма фінансового забезпечення, то кре­дитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою

Зовнішнє фінансу­вання. Воно полягає у виділенні коштів певним суб'єктам на без­поворотній і безоплатній основі. Це може бути державне фінан­сування з бюджету чи державних фондів цільового призначення, надходження коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організацій тощо.

Фінансове регулювання полягас у регламентуванні розподіль­них відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Сукупність важелів становить систему управлінн я фінансовим механізмом

275. Сутність та методи фінансового планування і прогнозування.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів фор­мування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих стру­ктур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а резуль­татом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування і використання фі­нансових ресурсів.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони по­лягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимі-зації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків.

Першим за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Будь-які прорахунки, як у бік їх завищення, так і заниження впливають на реальність фінансового плану, а отже і фінансової політики, ускладнюючи її реалізацію. Фінансова полі­тика держави, стратегія і тактика підприємств повинні ґрунтуватися на реальних можливостях. Водночас у процесі планування необхідно відшукувати резерви зростання доходів, якщо існуючі їх обсяги недостатні для вирішення поставлених завдань.

Другим важливим завданням фінансового планування є опти-мізація витрат. І хоча головним при цьому є вирішення завдань фінансової політики, необхідно перевірити, чи не забезпечується розв'язання окремих її завдань надмірними вкладеннями за раху­нок інших напрямів видатків. Фінансове планування в частині розподілу видатків повинно мати зворотний зв'язок з фінансовою політикою, а не передбачати необгрунтовану її реалізацію за будь-яку ціну. Крім того, воно має спрямовуватися на економне, раціональне та ефективне використання доходів.

Третім, інтегративним завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків, а отже, він не може бути незбалансованим. Це найскладніше завдання, яке може містити безліч варіантів йо­го досягнення. За кожним варіантом стоїть особливий тип фінан­сової політики, яка має різні засади, ознаки і можливі наслідки. Тому процес збалансування фінансового плану — це постійний вибір різних варіантів з визначенням усіх можливих наслідків. У кінцевому підсумку вибір оптимального варіанта забезпечує пе­редумови для реалізації фінансової політики і робить фінансову діяльність усіх.

276. Обґрунтуйте, чому фінансове планування і прогнозування посідають центральне місце у фінансовому менеджменті.

В системі заходів, направлених на успішну реалізацію економічних і соціальних завдань в умовах переходу до ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планування. Воно являється серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює систему заходів, які проводить держава по планомірному плануванню і використанню централізованого фонду грошових коштів. Воно включає в себе процеси складання, розгляду і затвердження бюджету. Бюджетне планування відображає процес створення, розподілу і використання частини валового внутрішнього продукту, що централізується державою. Призначення бюджетного планування в загальному вигляді полягає в наступному: - забезпечити перевірку через фінансової показники збалансованості і ув’язки в цілому проекту державної програми (плану) економічного і соціального розвитку країни, відповідність доходів і видатків держави, визначити загально фінансові зв’язки у відтворювальному процесі суспільного виробництва; - визначити джерела і способи фінансування всіх завдань і заходів, передбачених державними програмами; - забезпечити реалізацію єдиної фінансової політики, єдиних форм і методів всієї бюджетної роботи. Загальні основи бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством - Законом “Про бюджетну систему України”. В них, як уже відмічалось, визначені права органів державної влади і управління в області розробки і затвердження бюджету, розподіл функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади і управління, визначені доходи і видатки кожного з них. Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів, а безпосередньо цю роботу виконує Міністерство фінансів України. Воно складає і представляє на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державного бюджету України, забезпечує його виконання; організує роботу Міністерства фінансів Криму і місцевих фінансових органів по виконанню Державного бюджету України; розробляє і виносить на розгляд Президента, Кабінету Міністрів України проекти законів, указів, постанов і розпоряджень з бюджетних питань; розглядає проекти кошторисів міністерств і відомств України; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; перевіряє дотримання бюджетної дисципліни, правильності витрачання бюджетних коштів, а також коштів господарських організацій; перевіряє дотримання Нацбанком України та комерційними банками правил касового виконання бюджету; встановлює форми бюджетних документів, порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів.

277. Види фінансових планів і їх характеристика. Які фінансові плани розробляються на загальнодержавному рівні?

.Фінансовий план — це план формування і використання фі­нансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові плани поділяються на дві великі групи — зведені та індивідуальні. У свою чергу, зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окре­мих господарських об'єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні — це фі­нансові плани окремих підприємницьких структур. За тривалістю дії розрізняють:

-перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

-поточні (на один рік);

-оперативні (на квартал, місяць).

Розглянемо детальніше деякі види фінансових планів.

Баланс доходів і витрат підприємства — це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і ви­датків, який складається на певний період.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здій­снення інших платежів, розрахунків з постачальниками і спожива­чами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводи­ться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибу­ток, рентабельність, термін окупності затрат.

Кошториси доходів і видатків складають установи невироб­ничої сфери, передусім бюджетні організації.

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження і обов'язкові збори, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються на­прямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бю­джетною політикою, а також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.