- •1 Поняття та типи світогляду
- •2.Предмет філософії
- •3. Основні галузі філософського знання
- •4. Проблема виникнення філософії. Міф як тип свідомості
- •5.Філософія давньої Індії
- •6.Філософські ідеї буддизму.
- •7.Філософія стародавнього Китаю
- •8.Філософія античного світу.
- •9. Мілетська школа
- •10.Елеати
- •11. Філософське вчення Геракліта з Ефесу
- •12. Піфагор та піфагорійський союз
- •13.Атомізм Левкіппа-Демокріта.
- •15. Філософія Сократа
- •16. Вчення про ейдоси у Платона
- •17. Вчення про ідеальну державу у Платона
- •18.Метафізика Аристотеля
- •19. Філософія епікуреїзму
- •20. Етика стоїків
- •21. Неоплатонізм
- •22. Загальна характеристика середньовічної філософії
- •23. Філософські ідеї апологетики та патристики. Вчення Аврелія Августина.
- •24. Схоластика
- •25.Філософія Фоми Аквінського
- •26. Ідеологія гуманізму в епоху Ренесансу.
- •27. Пантеїзм Кузанського та Бруно.
- •28. Загальна характеристика філософії нового часу
- •29. Емпіризм Бекона
- •30Раціоналізм Декарта
- •31Пантеїзм Спінози
- •32Сенсуалізм Лока
- •33.Філософські погляди Готфірда Лейбніца.
- •34Філософія французького Просвітництва
- •35. Французький матеріалізм
- •36Гносеологія Канта
- •37. Вчення Канта про практичну волю
- •38. Система і метод філософії Гегеля
- •39. Філософія марксизму.
- •40. Волюнтаризм Шопенгауера
- •41. Філософія життя
- •42. Філософські ідеї у творчості Ніцше. «Так казав заратустра»
- •43. Неокантіанство
- •44. «Перший» позитивізм
- •45. «Другий» позитивізм
- •46. Головні традиції і проблеми філософії хх ст..
- •48. Філософія екзистенціалізму
- •49. Фундаментальна онтологія Гайдеггера
- •50. Філософська герменевтика
- •51. Критика чистого розуму
- •52 Філософськиф дослідження в
34Філософія французького Просвітництва
Французьке Просвітництво по праву вважається провісником буржуазної революції, що вибухнула 1789 р. у Франції. Основні гасла просвітників: наука і прогрес.
Просвітництво сприяло тому, що наукові знання, які були надбанням вузького кола вчених, отримали поширення серед усіх прогресивно мислячих природознавців, представників культури і мистецтва, політичних діячів, юристів і філософів.
Основними проблемами, над якими працювали філософи французького Просвітництва, були природа людини і суспільства. Розглянемо коротко погляди найбільш відомих філософів-просвітників.
Видатним мислителем французького Просвітництва по праву вважається Франсуа Вольтер (1694–1778). Він піддав гострій критиці релігію і феодальну ідеологію. Спираючись на погляди англійських філософів-просвітників Локка і Ньютона, Вольтер близько підійшов до ідеї вічності матерії, її об'єктивного існування і вічного руху, схилявся до визнання причинності природних і суспільних явищ, виключав релігійне пояснення конкретних явищ природи. Свідомість, за Вольтером, є атрибутом матерії і залежить від будови тіла. Разом з тим, першопричину руху та мислення він вважав божественною.
Не заперечуючи релігію як таку, він вимагає релігійної свободи. Людину Вольтер розуміє як суспільну істоту.
Егоїзм, пристрасті й потяги є першопричиною всіх людських вчинків, які призводять до діяльності й об'єднують людей, спричиняючи утворення міст та держав.
Значного поширення набули ідеї так званої географічної школи, засновником якої вважається Шарль Луї Монтеск'є (1689–1755). На його думку, визначальними причинами життя людства є географічне середовище. Останній він відводив лише функціональну роль з підтримки суспільного порядку та збереження моральності. Він відкидав догмати християнства, релігійного фанатизму, інквізицію, прагнення католицької церкви до світської влади.
Жан-Жак Руссо (1712–1778) пропагував необхідність встановлення соціальної та майнової рівності. Спираючись на договірну теорію держави, він обґрунтовував право народів на повстання проти деспотичної влади.
Дені Дідро (1713–1784) виступив організатором проекту і одним з провідних авторів знаменитої "Енциклопедії". Це була гігантська праця, в якій брали участь майже всі просвітителі. З просвітницьких позицій у цьому творі аналізувалося все, що відомо з історії людства, всі досягнення ремесел, мистецтв та науки.
Дідро та інші видатні представники французького Просвітництва, наприклад, Ж. Ламетрі (1709– 1751), К. Гельвецій (1715–1771), П. Гольбах (1723– 1789), дотримувалися матеріалістичного світогляду. Центральною проблемою у їхніх поглядах була людина, її вони розглядали як частину природи, що пов'язана з іншою частиною природи реальними фізичними відносинами. Природа існує сама по собі, не потребує ніякого надприродного начала, тобто Бога. Матерія – це будівельний матеріал природи. Вона – вічна, необхідною властивістю її є рух. Людина має вроджену доброту, але її роблять злою недосконалі суспільні відносини, які необхідно вдосконалювати, виправляти саме шляхом просвітницької діяльності.
