43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченні.

Для української літературної мови як вищої форми загальнонародної національної мови, відшліфованої майстрами слова, характерна наявність сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість — основна ознака літературної мови. Отже, норма літературної мові- це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Мовні норми: орфоепічні, лексичні, граматичні, стилістичні та ін. У граматичних нормах розрізняють два види: морфологічні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, синтаксичні норми — усталену побудову словосполучень, речень. Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Прямий порядок слів домінує у мові. Він вважається нейтральним і є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів. В офіційно діловому та науковому стилях переважає передування підмета присудку (прямий порядок слів); Дублікат трудової книжки заповнюється за загальними правилами. Ремонт будівель здійснюватиметься без відселення мешканців.

Не виключаються у цих стилях конструкції з інверсією головних членів речення. Йдеться про такі випадки, коли при зміні розташування підмета і присудка зберігається нейтральність висловлювання.

Інверсія часто спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже, непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному та художньому стилях. Нормативним є передування присудка підметові у реченнях, на початку яких стоять обставинні слова. Що стосується узгодженого означення, то нейтральною позицією для нього є передування означуваному слову.

Як висновок, хочу додати, що опанування мовних норм сприяє підвищенню культури мови.