39.Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.

Фразеологія є найяскравішою складовою будь-якої національної мови, її справжньою скарбницею, неповторною, незамінною частиною словника кожної мови.

Фразеологія— це: 1. Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення. 2. Склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеології входять ідіоми(зпрощення), порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін. Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Напр.: збитії з пантелику: біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на нашій вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу

Типи: Порівняння — це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в окропі: білий, як стіна (як крейда, як глина, як молоко, як сніг). Прислів'я — це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись. Афоризм - виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів'я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: ( в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки...; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та нешвидко діло робиться. Каламбур — фігура мовлення, яка полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови. Професійні вислови — це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві: і пиши пропало.

Можна зробити висновок, що фразеологія урізноманітнює мову, її використання дає можливість нетипово та образно оформити думку, емоційно вплинути на співрозмовника, продемонструвати знання традицій, звичайв,фольклору свого народу, найвідоміших мудрих крилатих висловів, що робить мовця справжнім інтелектуалом.

40. Поняття «граматичні мовні норми». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

Опанування мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних та ін.) сприяє підвищенню культури мови. У граматичних нормах розрізняють два види: морфологічні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, синтаксичні норми — усталену побудову словосполучень, речень.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками: решающий— вирішальний, последующий— наступний.

На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника -по , оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками: по вашему усмотрению — на ваш погляд, по делам службы— у службових справах. У сучасній українській літературній мові, деякі іменники мають паралельні форми роду - чоловічого і жіночого: зал - зала. У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення - ові, - еві (-єві) та - у, - ю, одначе перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: ректорові, інженерові, бригадирові, товаришеві, Сергієві. Закінчення - у, - ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Бондаренку Степанові Ярославовичу, студентові-економісту.

Сучасній українській мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівняння в українській мові є вживання їх у контексті з прийменниками від, за, ніж. Приклади цього правила ми наводили вище.

також потрібно пам’ятати про особливості вживання форм числа іменників. Однину іменників можна вживати на позначення не одного, а багатьох предметів. Також до порушень граматичної норми відносять вживання форми множини замість форм збірності й навпаки. Не можна оминути увагою й вживання відмінкових форм числівника,оскільки саме тут найчастіше помиляються, порушуючи норми літературної мови. Вживання дієслівних форм у різностильових текстах спостерігається відхилення від норм у вживанні форм третьої особи множини теперішнього часу дієслів 2 дієвідміни — закінчення –уть(-ють) замість нормативних –ать(-ять):бачуть, волочуть, роблють і т. д. Вживання сполучників.

Таким чином, пізнаючи закони мови, людина відкриває мовні норми. Щоб вільно володіти літературною мовою, потрібно не лише засвоїти норми, алей вміти доцільно відібрати для різностильової комунікації потрібну мовну одиницю.