2. Суть картографічного методу дослідження?

Суть картографічного методу дослідження (КМД) полягає у включенні в процес дослідження дійсності проміжної ланки – географічної карти як моделі досліджуваних явищ. При цьому карта виступає одночасно і як засіб пізнання, і як його предмет у вигляді моделі, яка замінює собою реальні явища, які безпосередньо вивчати важко або неможливо. Основи КМД розроблені професором К.О. Саліщевим (кінець 1940-1950-ті), уточнені й розвинуті професором О.М. Берлянтом (1970-1990-ті). В основі КМД лежить ширше уявлення про картографічний метод пізнання дійсності. У взаємодії цих двох процесів можна виділити такі стадії:

1) отримання інформації І₁ в результаті спостереження явищ Д₁ як деякої частини дійсності;

2) опрацювання (обробка) інформації І₁ і побудова карти К – просторової образно-знакової моделі досліджуваної частини дійсності;

3) вивчення карти К для вилучення з неї інформації І₂ про відображені на карті явища;

4) використання отриманої інформації із залученням наявних в дослідника знань і досвіду для формування нового уявлення про модельовану частину дійсності.

В системі створення – використання карт існують тісно пов’язані між собою методи:

1) картографування (картографічний метод відображення), мета якого – перехід від реальної дійсності до карти, тобто вивчення дійсності через створення картографічних моделей;

2) картографічний метод дослідження, який використовують для пізнання дійсності через готові карти.

3. Географічна карта: значення, властивості, функції? Карта має такі властивості:

• Портативність - це можливість зручного зорового сприйняття просторо­вих форм, розмірів розміщення та зв’язків об’єктів. Ця властивість забез­печується продуманим відбором елементів змісту, доцільністю генераліза­ції, ретельним вибиранням засобів зображення. Читаність карти характе­ризується візуальним розпізнаванням елементів та деталей картографічно­го зображення.

• Наочність – забезпечує зорове сприйняття зображених просторових форм об’єктів їхніх розмірів, розміщення, зв’язків.

• Метричність – дозволяє визначити якісні і кількісні відмінності об’єктів.

• Інформативність – забезпечує розміщення на одиницю її площі значної кількості знаків, назв і підвищте шляхом поєднання або перекриття знаків.

• Оглядовість - здатність представляти одному погляду читача які завгодно простори (райони, материки або в цілому планету), головні закономірності розміщення і взаємозв’язку об’єктів та основні елементи їх структури.

• Змістова – властивість, яка означає науковообгрунтоване відображення об’єктів, типових ознак тощо. Відповідно до рівня цих об’єктів на час створення карт.

• Вибірність – дає можливість подати на карті окремо те, що не існує в дійсності будь-які сторони буття, різні складові об’єктів і взаємозв’язку між ними.

• Однозначність – виявляється у тому, що будь-яка точка на карті має тільки одне значення відповідно до обраної системи координат і умовних знаків.

• Читаність – полегшує розпізнавання елементів і деталей зображення. Пов’язаний з наочністю.

• Безперервність – це властивість змістом якої є відсутність пропусків і розривів зображення.

• Абстрактність – пов’язана з картографічною генералізацією, вона полягає у відкиданні несуттєвих рис об’єктів малозначних подробиць, цілеспрямованому узагальнені характеристик, що дає можливість перейти від індивідуально-малих до збільшених.

• Синтетичність – властивість протилежна вибірності, вона проявляється у створені цілісного уявного.