Міністерство освіти і науки України

Двнз «Херсонський державний аграрний університет»

Кафедра землеустрою,

геодезії та кадастру

Лабораторна робота №1 Робота з джерелами картографічних знань

Виконав студент ІІ курсу ВГБЗ 3 групи ГКЗ

Овчинніков Богдан

Перевірила Бабушкіна Р.О.

2016

Мета: Навчити порівнювати різноманітні джерела географічних знань. Закріпити основні поняття, які стосуються видів картографічного зображення.

Обладнання: глобус, географічні атласи для 7-го кл. (фіз. карта світу), карта півкуль, аерофотознімок, фотокарта, фотоплан, малюнок місцевості, топографічна карта, рельєфна карта.

Література: Основна – 1,2; Додаткова – 1,2,3,4,5,6,7,8. Запитання для співбесіди:

1. Предмет та зміст картографії? Місце картографії в системі наук?

2. Суть картографічного методу дослідження?

3. Географічна карта: значення, властивості, функції?

4. Класифікація географічних карт?

Завдання для самостійного опрацювання:

1. Заповніть таблицю, самостійно вибираючи одиницю оцінки.

Види зображень	Критерії оцінки
	портативність	наочність	метричність		інформативність
Глобус
Фізична карта (настінна) 8
Рельєфна карта
Топографічна карта
План місцевості
Аерофотознімок
Вигляд місцевості
Фотокарта

2. Зробіть висновок стосовно кожного способу зображення відносно критеріїв оцінювання.

1. Предмет та зміст картографії? Місце картографії в системі наук?

Картографія – галузь науки, що включає вивчення, створення й використання картографічних творів. Складовою частиною поняття „картографія” є слово „карта” (в перекладі з грецької означає аркуш папірусу для письма*. Картографія – наука про відображення і дослідження об’єктів природи і суспільства (їх розміщення, властивостей, взаємозв’язків, змін у просторі і часі* за допомогою карт та інших картографічних моделей. Предметом картографії є об’єкти природи і суспільства – їх властивості, взаємозв’язки, зміни у просторі і часі. Саме відображення змін об’єктів в просторі (або просторових відношень об’єктів* відрізняє картографію від інших наук, що вивчають ті ж самі об’єкти (географії, біології, фізики, історії...*.

Сучасна картографія має міцні двосторонні контакти з багатьма філософськими, природними і технічними науками та науковими дисциплінами (схема. 1.1*. Картографія користується їхніми досягненнями, вбирає нові ідеї та технології і водночас надає їм велике поле для додатку сил, сприяє розвитку їх теорії і методології.

У найближчому контакті з картографією знаходяться науки про Землю і планети - великий і сильно розгалужений комплекс географічних, геолого-геофізичних, екологічних, планетарних галузей знання, для яких картографія служить одним з головних методів пізнання і засобів систематизації даних. Основна область взаємодії - тематичне картографування природи і методи використання карт. Сьогодні неможливо навіть уявити розвиток наук про Землю у відриві від картографії. Більш того, формування багатьох галузей науки відбулося завдяки картографічному методу. Картографування стало, наприклад, базою для дослідження дна океану і поверхні інших планет, розвитку морфометрії рельєфу та ін. Одночасно спостерігається й інша тенденція: багато нових галузей тематичної картографії виникають на стиках з науками про Землю, і в результаті з'являються карти нового типу, нові методи картографування і способи використання карт. Мабуть, найяскравіший приклад у цьому відношенні - стрімко розвивається еколого-географічне картографування.

Соціально-економічні науки - економіка, соціологія, демографія, історія, археологія, регіональна політика, етнографія і багато споріднених їм дисципліни так само, як і науки про Землю (і в комплексі з ними*, утворюють основу для тематичного картографування та використання карт. Надаючи цим наукам інструмент просторового дослідження, картографія сама збагачується новими методами (наприклад, економіко-математичного моделювання, мережевого планування*, розробляється нові типи картографічних творів.

Логіко-філософські науки - теорія відображення, теорія моделювання, формальна логіка, системний аналіз активно контактують з картографією при розробці її теоретичних концепцій, знакових систем (тут необхідно нагадати про зв'язки з лінгвістикою і семіотикою*, проблем і методів моделювання і системного картографування. При дослідженні проблем сприйняття картографічного зображення привертають методи психології.

Астрономо-геодезичні науки - астрономія, геодезія, гравіметрія, супутникова геодезія, топографія надають картографії дані про фігуру і розміри Землі і планет, утворюють базу для складання загальногеографічних і тематичних карт. При створенні математичної основи карт необхідні результати астрономо-геодезичних спостережень, дані супутникової геодезії, супутникового позиціонування. Основою для будь-яких великомасштабних карт завжди служать топографічні зйомки місцевості.

Математичні науки - математичний аналіз, аналітичнічна геометрія, сферична тригонометрія, статистика і теорія ймовірностей, неевклідова геометрія, теорія множин, математична логіка, теорія графів, теорія інформації та ряд інших математичних дисциплін безпосередньо контактують з картографією. Математика та картографія об'єднані міцними історичними зв'язками, в недалекому минулому картографію в Росії навіть відносили до «математичної географії». Сьогодні математичні дисципліни активно використовують при розробці картографічних проекцій, математико-картографічному моделюванні, створенні алгоритмів і програм картографування і використання карт, створення картографічного виробництва, формуванні інформаційно-пошукових систем. Не існує, мабуть, ні однієї області математики, яка так чи інакше не контактувала б із сучасною картографією.

Техніка та автоматика - приладобудування, електроніка, напівпровідникова і лазерна техніка, хімічна технологія, матеріалознавство, поліграфія та багато інших галузей складають технічну базу створення, видання та використання карт та інших картографічних творів. Зв'язки з технікою проявляються у вдосконаленні і створенні нового картографічного обладнання, приладів, автоматичних систем і матеріалів, в оптимізації виробничих процесів і техніко-економічних параметрів картографічного виробництва. В останні роки особливу значимість набули контакти з теорією систем управління, кібернетикою та інформатикою. Завдяки цьому картографія збагатилася багатьма кращими досягненнями сучасної науково-технічної революції.

Дистанційне зондування - комплекс дисциплін, включаючи аеро-, космічну та підводну зйомки, обробку і дешифрування зображень, фотограмметрію, фотометрію, структурометрію, а також космічний землезнавство і моніторинг. Основна сфера взаємодії - топографічне і тематичне картографування. Дані зйомок використовуються для складання, уточнення та поновлення карт, формування баз цифрової інформації, а карти, в свою чергу, необхідні для прив'язки і дешифрування матеріалів дистанційного зондування.

Зрозуміло, в короткому огляді названі лише основні сфери науки, з якими контактує картографія. Насправді, вона так чи інакше взаємодіє практично з усіма галузями знань, навіть з такими, здавалося б, далекими від неї, як медицина, архітектура, геополітика тощо, нагадаємо, картографія пов’язана з усім: «від геології до ідеології ».

Методами вирішення наукових і практичних завдань в картографії є картографічне моделювання і картографічний метод дослідження, за допомогою яких створюють картографічні моделі, розробляють прийоми їх аналізу, застосування та перетворення з метою вивчення реального світу і набуття нових знань.

Для географії важливе значення має виділення в системі картографії особливого напряму - географічної картографії, суть якої складає відображення і дослідження географічних систем (геосистем*. К. А. Саліщев, який вперше ввів це поняття в науковий обіг, зазначав, що між географічною картографією і тематичними галузями не можна провести різкої межі, як, скажімо, немає її між фізичною географією та окремими фізико-географічними дисциплінами.

Географічна картографія – наука про відображення та дослідження географічних систем через географічні карти та інші картографічні моделі. Її концепція виражається в системному підході до картографування природних територіальних (ПТК* та соціально-економічних (СЕК* географічних систем різної складності та різного просторового охоплення - від місцевого (локального* до планетарного (глобального*. Такий підхід зумовлює відображення елементів (компонентів*, структури (будови*, внутрішніх та зовнішніх зв’язків картографованої системи, а також факторів (чинників* та процесів, які визначають її функціонування (існування*. Основні теоретичні положення науки розроблені московським картографом К.О. Саліщевим у кінці 1970 – на початку 1980-х років.

Географічна картографія займається дослідженням геосистем в цілому та окремих їх компонентів. Тому, наприклад, геологічну або грунтову картографію правомірно розглядати як складові частини широко розуміється географічної картографії.

В Україні склалася особлива наукова школа географічної картографії, біля витоків якої стояли найбільші вітчизняні картографи і географи: А. А. Тілло, Д. Н. Анучин, А. А. Борзов, Н. Н. Баранський, К. А. Саліщев, І . П. Заруцька і багато інших. Ця школа віддає пріоритет контактам з природничо-науковими дисциплінами, що проявляється в тематиці, методології, практичної орієнтації, а також у постановці картографічного освіти. Послідовники цієї школи дотримуються поглядів на картографію як на пізнавальну науку.

Поряд з географічною існує школа інженерної картографії, де акцент робиться на технічні аспекти і зв'язок з геодезичними науками. Географічний та інженерний напрями відбивають дві сторони розвитку вітчизняної картографії: науково-пізнавальну (переважно дослідну* та науково-технічну (переважно виробничу*. Якщо перший напрямок розвивається головним чином в університетах та академічних інститутах, то друге - в технічних вузах і науково-виробничих організаціях. При всіх відмінностях обидві школи тісно співпрацюють у справі картографо-геодезичного вивчення країни, у створенні найбільших творів - карт і атласів, що становлять славу вітчизняної картографії.