Написання сполучників

Складні сполучники проте, зате, щоб, якби потрібно відрізняти від однозвучних слів, які пишуть окремо.

Сполучники зате, проте	Займенник те з прийменниками про, за
не мають лексичного значення; не бувають членами речення, а пов’язують слова чи речення; можуть бути замінені сполучниками але, однак.	є повнозначними словами; член речення (додаток); не може замінюватися.
Сполучники якби, щоб	Прислівник і займенник із часткою би (б)
не мають лексичного значення; мають ненаголошену першу частину якбИ; би не можна перенести до іншого слова; можуть бути замінені на коли б, аби.	повнозначні слова з часткою, що відповідають на питання і є членами речення; наголошені Як би, щОб; частку би можна перенести до інших слів; не можуть бути замінені.

Написання часток

Частки з різними частинами мови пишуть разом, окремо й через дефіс.

1. а) Разом пишуть словотворчі частки аби-, де-, -ся, що-, чи-: абихто, дещо, деінде, щотижня, чимдуж. Разом також пишуть формотворчі частки як-, що-, -ся: якнайкраще, щонайбільше, керуватися. Якщо між часткою та займенником є прийменник, то всі слова пишемо окремо: аби з ким, де з ким.

б) Разом пишуть частки би, же, то, що знаходяться в складі сполучників і сполучних слів: атож, нібито, немовбито.

в) частку не пишуть разом, якщо вона в складі будь-якої частини мови функціонує як префікс, якщо вона не заперечує, а творить слова з новим значенням: немовля, негайно, нехтувати. Дієслова здужати, славити, покоїтися залежно від контексту з не пишуть і разом, і окремо.

г) частку не пишуть разом у складі префікса недо-: недосипання, недоспіваний.

2. Окремо потрібно писати частки, що надають цілим реченням смислових, емоційно-експресивних відтінків.

3. Через дефіс пишуть частки казна, хтозна, бозна, будь, небудь, бо, но, то, от, таки.

Порушення синтаксичних норм

1. Неузгодження підмета з присудком

Форму однини присудка вживають у таких випадках:

А) підмет виражений словосполученням на зразок багато, мало, чимало, кілька, декілька + іменник у родовому відмінку множини: Багато учнів зацікавилося завданням.

Б) підмет, виражений словосполученням, має значення приблизної кількості: Вздовж перону стояло зо два десятки вагонів.

В) Якщо підмет виражений сполученням іменників зі значенням сукупності (гурт, табун, група, зграя тощо) у називному відмінку однини та іменників у родовому відмінку множини, то присудок погоджує свої граматичні форми відповідно до граматичних форм першого компонента: І вся ця група гір заросла густим лісом. Групи туристів відвідали цей мальовничий край.

Г) підмет, виражений словосполученням, має значення вибірковості на зразок хтось із них (нас, пасажирів, товаришів), кожний із них (нас, присутніх): І кожний з нас те знав...

Д) однорідні підмети поєднані розділовими сполучниками: Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється.

Форму множини присудка вживають у таких випадках:

А) друга частина підмета багатоелементна: Більшість інженерів, викладачів, підприємців не схвалили цього рішення.

Б) присудок віддалений від підмета: Більшість громадян, які прийшли на віче, отримали повну інформацію про земельні проблеми.

Паралельні форми однини й множини вживають у таких випадках:

А) якщо підмет виражений словосполученням, що складається з іменників більшість, меншість, частина + іменник у родовому відмінку множини, то постпозитивний присудок має переважно форму однини: Більшість студентів працює над науковими темами. Препозитивний присудок при такому підметі має форму тільки однини: Зареєструвалася більшість учасників наради. Якщо перед словами більшість, меншість є означення, то присудок має форму тільки однини: Переважна більшість студентів погодилася взяти участь в олімпіаді.

Б) до складу підмета входять збірні числівники: Шестеро осіб взяло (взяли) участь в обговоренні. Якщо увагу зосереджено на кількості – однина, на дії – множина.

В) якщо підмет виражений сполученням кількісного числівника та іменника в називному відмінку (2,3,4) або у родовому відмінку множини: Шість років минуло (минули).

Г) якщо підмет виражений словосполученням, до якого входять іменник у називному відмінку однини + з + іменник в орудному відмінку, то присудок звичайно вживається в множині: Батько з сином виходять із затінку на сонце. Якщо дія стосується тільки першого компонента, то присудок має форму однини, бо дія пов’язується тільки з першим субʼєктом – підметом, іменник в орудному є додатком: Батько з сином вийшов...

Г) якщо підмет, виражений словосполученнями, до яких входять слова половина, півтора, півтори + іменник у родовому відмінку, присудок має форму однини: Половина озер обміліла. Коли при іменнику, який входить до складу підмета, наявні означення, то присудок ставиться у множині: Останні півтори години планувалися для екскурсії.

Д) присудок, що стоїть після однорідних підметів має форму множини: Біла скатертина на столі та помиті лави сіяли чистотою. Препозитивний присудок координується в усіх граматичних формах іх найближчим до нього однорідним підметом: На столі лежав олівець, книги, кілька зошитів. На столі лежали книги, олівець, кілька зошитів.