Український Правопис 2018.08.24

Примітка 1. Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще – жін. і

середн. рід, свекрушище – жін. і середн. рід і под.) при хитанні в

́

морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще – жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в

81

називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду – послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду.

УВАГИ ДО ПРАВОПИСУ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ

І відміна

А. Однина

Родовий відмінок

1. У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, -і, -ї:

а) -и набувають іменники твердої групи: до́ньки, дочки́, кни́жки, ма́ми,

маши́ни, перемо́ги, роди́ни, фа́брики;

б) -і (після голосного, м’якого знака та апострофа – -ї) мають іменники

першої відміни м’якої та мішаної груп: бурі, гри́вні (від гри́вня – грошова

́

одиниця), дуе́ньї, мрії́, надії́, пра́ці, відмінниц́ і, сім’ї;́ кручі, межі,́ пло́щі,

́

ти́ші.

Примітка. Однакові за написанням форми родового відмінка однини та називного множини окремих іменників нерідко мають різні наголоси, пор.:

дочки́– до́чки, землі́– зе́млі, кни́жки – книжки́, межі́– ме́жі, сестри́– се́стри, сім’ї́– сі́м’ї.

Давальний відмінок

2. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа – -ї: до́ньці, дочці́, кни́жці,

маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бурі, гри́вні, дуе́ньї, наді́ї, відмі́нниці, сім’ї́, статті́,

́

кручі, межі́, пло́щі, ти́ші.

́

Знахідний відмінок

3. У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та

82

дуе́нью, надію́ , відмінниц́ ю, сім’ю́, статтю́.

Орудний відмінок

4. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп – -ею, після голосного, м’якого знака та апострофа – -єю: до́нькою, дочко́ю, кни́жкою, маши́ною, перемóгою, фа́брикою; бýрею, гри́внею, дуе́ньєю, надíєю, відмінниц́ ею, сім’єю́ , статтéю; крýчею, межéю, плóщею, ти́шею.

Місцевий відмінок

5. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа – -ї: на до́ньці, на дочці,́ на кни́жці, на маши́ні, на фáбриці, у бýрі, у перемóзі, по доро́зі, по сте́жці, по руці;́ при до́ньці, при дочці;́ на гри́вні, на дуе́ньї, у надíї, у сім’ї,́ у статтí,́ при відмінниц́ і, при сім’ї;́ на крýчі, на межі,́ на плóщі, у ти́ші, у

межі́, по кручі, по пло́щі.

́

Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: ногá – нозí, рукá – руцí,

мýха – мýсі.

Кличний відмінок

6. У кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о, -е, -є, -ю.

а) -о властиве іменникам твердої групи: до́нько, до́чко, дружи́но, Гáнно Михáйлівно, кни́жко, перемóго, сéстро;

б) -е набувають іменники м’якої та мішаної груп, є – іменники м’якої групи після голосного, м’якого знака та апострофа: вóле, відмінниц́ е, гри́вне,

дýше, зéмле, Кáтре, крýче, магара́дже, ра́дже; а також Ілл́ е; дуе́ньє, Марíє, мрíє, Соломíє;

в) -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабýсю, Гáлю, дóню,

Ле́сю, матýсю, тітýсю.

Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох особових імен – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного

83

відмінка: Оксáно Івáнівно, Марíє Васи́лівно.

Примітка 2. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище –

форму, що збігається з називним відмінком: добро́дійко Гончарук, па́ні

́

Шевче́нко.

Б. Множина

Називний відмінок

1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп – -і, після голосного, м’якого знака та апострофа – -ї: книжки́, маши́ни, перемóги, фа́брики; бýрі, дуе́ньї, надíї, відмі́нниці, статтí, сíм’ї; крýчі, мéжі, ми́ші, плóщі; також іменники чол. роду:

джури, ра́джі, сýдді.

́

Родовий відмінок

2. У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:

а) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: верст (від верста́–давня одиниця вимірювання відстані), верств (від верства́ – шар) і версто́в (від верствà – давня одиниця вимірювання відстані), ви́гід (від ви́года) і вигід́ (від виго́да), губ (і губів́), дорі́г, маши́н, назв, свобо́д, фа́брик, шкіл; бур, доло́нь, леге́нь (і леге́нів), надій́ , робітни́ць; круч, меж, площ;

б) невелика група іменників жін. роду має закінчення -ей: гусе́й (одн.

гуска), дуе́ней (одн. дуе́нья), ескадри́́лей (одн. ескадри́лья), куре́й (одн. курка),

́ ́

мише́й, свине́й, або нульову основу на -ей: сіме́й (від сім́ ’ї), статей́ (від

статті́) та ін.;

в) закінчення -ів має невелика група іменників чол. роду: суддів,

́

старостів́ (і ста́рост – з іншим значенням), окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбів́, Чупри́нків і т. ін.; для окремих іменників можливі варіанти із закінченням -ів і нульовим закінченням: мами́

– мамів́ і ма́ми – мам, баби́ – бабів́ і рідко баб; у прізвищах: Ма́йбородів і Ма́йбород, Ста́ростів і Ста́рост.

Примітка 1. В іменників, що мають у називному відмінку однини сполучення двох різних приголосних, у родовому відмінку множини між такими приголосними з’являються о або е.

84

О виникає в тих іменників, які мають після приголосного основи

суфікс -к: до́чок (до́чки), книжо́к, (книжки́), кульок (кульки), мисо́к

́ ́

(миски́) і т. ін., а також в іменників між двома приголосними: гра (мн.

відповідно е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), гри́вень, до́мен, копа́лень, ла́зень,

міт́ ел, шабе́ль, але в іменників іншомовного походження здебільшого наявне нульове закінчення: арф, догм, пальм, шайб.

Примітка 2. В іменників іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння збережено: бонн

(від бо́нна), булл (від булла), ванн (від ва́нна), вілл (від вілла́ ), мадо́нн (від

́

мадо́нна), панн (від па́нна).

Давальний відмінок

3. У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям:

а) закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́м,

маши́нам, фа́брикам; кручам, ме́жам, пло́щам.

́

б) закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бурям, дуе́ньям,

́

гри́вням, ескадри́льям, надіям́ , відмінниц́ ям, сім́ ’ям, стаття́м.

Знахідний відмінок

4. У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:

а) іменники – назви істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведме́ди́ць, вовчи́ць, листоно́ш, міхоно́ш, молоди́ць, відмінниць́ , україноќ ; дуе́ней, свине́й.

Примітка. Іменники – назви окремих свійських тварин, комах мають також менш поширену форму, однакову з формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і вівц́ і), па́сти корів́ (і коро́ви), годува́ти свине́й (і сви́ні), ловити мух (і

мухи);

́

б) іменники – назви неістот уживаються у формі, однаковій із формою

називного відмінка: книжки́, маши́ни, фа́брики; вулиці, гри́вні, друка́рні,

́

ескадри́льї, мрі́,ї сім́ ’ї, кручі, ме́жі, пло́щі.

́

Орудний відмінок

5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми:

а) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп:

85

книжка́ми, маши́нами, фа́бриками, кручами, ме́жами, пло́щами;

́

сім́ ’ями, стаття́ми;

в) варіантні закінчення -ми (поряд із формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́(і сльоза́ми), свиньми́(і сви́нями).

Місцевий відмінок

6. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях – для м’якої групи: у

книжка́х, на маши́нах, на кручах, на ме́жах, на гри́внях, на дуе́ньях, на

́

ескадри́льях, у стаття́х, у сім́ ’ях; по доро́гах, по рука́х, по стежка́х.

Кличний відмінок

7. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову із називним: баби́, до́чки, жінки́, гри́вні, дуе́ньї, відмінниц́ і.

ІІ відміна

А. Однина Родовий відмінок

У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.

1.Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка – у мішаній

групі): міст́ а, села́, плеча́, прізвищ́ а; умінн́ я, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, узбічч́ я, по́ля.

2.Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій

групі): ба́тька, Дмитра́, Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́, Шевче́нка; Анто́ся, Бене́дя, Олексі́я.

2.1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників.

2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду:

86

2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі:

акаде́міка, во́їна, делега́та, свяще́ника, співака́, тесляра́, митця́, незнайо́мця,

промо́вця, татуся́, фено́мена (людина), учи́теля, учня, фахівця́; Богда́на,

́

Бори́са, Олекса́ндра, Тара́са; Андрія́ , Василя́, Віта́лія, Сергі́я, Ю́рія; козаче́нька, хло́пчика; во́вчика, за́йчика, соко́лика; та персоніфіковані предмети і явища: Вітр́ а, Моро́за та ін.

2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема:

а) назви дерев: бе́реста, дуба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́, яворо́нька,

́

ясено́чка;

б) назви технічних реалій, машин, двигунів та їхніх деталей: ваго́на,

електрока́ра, ескала́тора, комп’ю́тера, літака,́ моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора; автомобіл́я, ди́зеля, по́ршня; ваго́нчика, літачка́;

в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні фігури та їхні частини, математичні,

лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́їда, інтегра́ла, като́да, ква́рка, квадра́та, коефіцієнт́ а, ко́нуса, ко́синуса, циліндр́ а; а́фікса,

інтерфікс́ а, локати́ва, пре́фікса, суфікса та ін., але си́нтаксису,

́

фразеологізм́ у (про інші категорії термінів див. п. 2);

г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники-

терміни: відмінќ а, восьмикутника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника,

́

іме́нника, прикме́тника, прислівниќ а, трикутника, чисе́льника, числівниќ а,

́

шків́а; про́меня, але ви́ду, ро́ду, скла́ду, спо́собу (див. п. 2.1.2.1(г));

ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́йма, ме́тра, кіломе́тра) або

маси (гра́ма, кілогра́ма, фунта, фунтика);

́ ́

д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́рка, понеділќ а;

листопа́да, місяц́ я, січн́ я, ти́жня; але віќу, листопа́ду (явище природи), ро́ку

(сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) (див. 2.1.2(2)), а також числові назви: деся́тка,

мільйо́на, мілья́рда;

е) назви грошових знаків: гроша́, до́лара, карбо́ванця, санти́ма, фра́нка, це́нта, червінц́ я, червінчиќ а;

є) назви органів і частин тіла: живота́, кишківника́, м’я́за, но́са, ро́та,

скеле́та, сугло́ба, хребта́, шлунка, пальц́ я; живо́тика, па́льчика, але

́

стравохо́ду та ін. (див. 2. 3);

ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одвірќ а,

87

підда́шка, причілќ а, сво́лока, флігел́ я, димаря́; вітряка́, вулика, голубника́;

́

акведука, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика;

́

але підмурку, поко́ю (див. 2.1.2(3));

́

Ви́шгорода, Га́лича, Га́дяча, Гда́нська, Го́меля, Жито́мира, Ло́ндона, Луцька,

́

Ми́ргорода, Пари́жа, Ха́ркова; Бо́бринця, Бори́споля, Ко́веля, Трускавця́,

Чорно́биля, Шанха́я, Я́мполя; а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-): Бика́, Дніпра́,

Смо́трича.

Примітка 1. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Криво́го Ро́гу, Часово́го Я́ру, Широ́кого Ла́ну та ін.

2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

1) абстрактні іменники чоловічого роду:

а) назви якостей і властивостей: герої́зму, ліри́зму, націоналі́зму,

патріоти́зму;

б) назви психічних і фізичних станів, емоцій, почуттів, різних хвороб:

гнів́у, жа́ху, жа́лю, ро́зпачу, сну, со́рому, сти́ду (і стида́), сто́гону, стра́ху,

́

сумніву; авітаміно́зу, артро́зу, бронхіт́ у, гаймори́ту, гри́пу, діабе́ту, коліт́ у,

́

ко́ру, на́бряку, о́піку, о́пуху, оти́ту, ка́шлю, правцю́, ти́фу, я́щуру;

в) назви явищ суспільного життя, дій, процесів та їхніх результатів:

88

г) назв и філософських, літературознавчих та інших наукових понять:

е́кспорту, е́кскурсу, звуку, ідеа́лу, со́рту, спо́собу, хи́сту, фено́мену (явище),

́

орке́стру, по́лку, ро́ю, хо́ру, але з наголосом на останньому складі табуна́)

або неістот: а) дерев, кущів: березняку, вишнику, га́ю, ліс́у, са́ду (але садка́),

́ ́

кро́пу, молоча́ю, очере́ту, щавлю́, ячме́ню (але вівса́); в) предметів побуту: о́дягу, ремане́нту, суво́ю, това́ру; г) сортів плодових дерев: ране́ту,

коміте́ту, уряду; сою́зу, але бло́ка (механізм або камінь); ґ) ігор, видів спорту

́

і танців: альпінізм́ у, бадмінто́ну, баскетбо́лу, бейсбо́лу, біатло́ну, бо́ксу, бо́улінгу, волейбо́лу, гандбо́лу, го́льфу, да́йвінгу, се́рфінгу, футбо́лу; бобсле́ю,

хоке́ю; ва́льсу, краков’я́ку, та́нку (але переважно з наголосом на закінченні танка́); та́нцю, але: гопака́, козака́(танець), се́рфінга (спортивне знаряддя);

3) іменники – назви просторових понять та їхніх різновидів: ва́лу,

належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій: бастіо́ну, буди́нку,

шта́бу; сара́ю; інтерне́ту, метрополіте́ну; але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, сажа́, хліва́; обидвох закінчень – -а (-я) та -у (-ю) – набувають іменники: моста́ (конкретний предмет) й мо́сту (цілісність), подібно: паркана́й парка́ну, плота́й пло́ту.

До просторових реалій належать і назви річок (крім зазначених у п.

2.1.1.2 (л)), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Бугу, Га́нгу,

́

До́ну, Дуна́ю, Ніл́у, Ре́йну, Се́йму, Сти́ру, Стри́ю, Байка́лу; Світяз́ ю;

89

Афганіста́ну, Ватика́ну, Єги́пту, Іра́ну, Іра́ку; Кита́ю, Тайва́ню; Гонко́нгу, Ельза́су, Кавка́зу, Караба́ху, Кривба́су, Мікело́ну, Сен-П’єр́у, Сибір́ у.

Примітка. Закінчення -а (-я) та -у (-ю) мають розрізнювальну функцію в деяких іменників: Алжи́ра, Ри́ма, Туніс́а (місто) і Алжи́ру, Ри́му, Туніс́у

(країна), Нью-Йо́рка (місто) – Нью-Йо́рку (штат).

4) речовинні іменники: азо́ту, асфа́льту, бальза́му, бо́ру, бро́му, борщу,

́

во́ску, га́су, гіпс́ у, граніт́ у, йо́ду, ква́су, ки́сню, льо́ду, ме́ду, піску, по́роху,

́

спи́рту, спи́ртику; алюміні́ ю, во́дню, вуглецю́, ма́гнію, ра́дію, та́лію, тулію,

́

але хліб́ а (конкретний іменник);

5) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водого́ну,

вододі́лу, газого́ну, живо́пису, живопло́ту, манускри́пту, родово́ду, руко́пису, суходо́лу, але електрово́за, паропла́ва.

Примітка. У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на протиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників, а також на

(тулуб) – ко́рпусу (сукупне), листа́ (одиничне) – ли́сту (збірне), листопа́да (місяць) – листопа́ду (процес), оригіна́ла (особа) – оригіна́лу (документ), о́ргана (частина тіла) – о́ргану (установа), папе́ра (документ) – папе́ру (матеріал), по́тяга (поїзд) – по́тягу (почуття), прида́тка (відросток) –

прида́тку (додаток), по́яса (предмет) – по́ясу (просторове поняття), рахунка

́

(документ) – рахунку (дія), сирка́(сиркова маса) − сирку́ (зменш. до сир),

́

со́няшника (рослина) − со́няшнику (насіння), ста́на (технічний термін) – ста́ну (музичний та ін. термін), телефо́на (апарат) – телефо́ну (вид зв’язку);

те́рміна (слово) – те́рміну (строк), фа́ктора (маклер) – фа́ктору (чинник),

фено́мена (особа) – фено́мену (явище), шабло́на (пристрій; креслення) – шабло́ну (зразок) і т. ін.

Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають

90