Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Переклад казок Грімм

.rtf
Скачиваний:
20
Добавлен:
31.12.2018
Размер:
131.01 Кб
Скачать

Своєрідність перекладу казок братів Грімм українською мовою.

Казка – це один з основних жанрів усної народно-оповідальної творчості. Їй притаманні поєднання реального та вигаданого, чітке протиставлення добра і зла, схематизм образів, символічність, динамічність, викінченість, оптимістичність. Відомо, що казка характеризується, передусім, виховною функцією і в багатьох випадках саме імена головних героїв казки допомагають дитині усвідомити їх роль у творі та зрозуміти характер і причину вчинків.

Основна ознака казкових імен – здатність нести в собі казкове значення, виражати казкове поняття. Ім’я рекомендує нам героя в цілому, в усій його одиничності і конкретності, але, перш за все, наділеним якоюсь однією суттєвою ознакою, з якою він постає в казковій реальності. Ім’я казкового героя – своєрідна маска-знак, що приховує «власне» обличчя реальної людини, надає йому ніби застиглого виразу, який він має зберегти від початку і до кінця казки..

Торкаючись проблеми власних імен у перекладі, дослідники традиційно використовують термін «передача» а не «переклад». Правильна передача власних імен має велике значення: неточності можуть спричинити фактичні помилки і втрату національного колориту. Однак, роблячи спробу трансформувати казку в іншу мову, перекладач розуміє, що велику частку назв головних героїв твору цього жанру становлять не звичайні імена людей, притаманні певному географічному та історичному просторові, а специфічні назви, що потребують саме перекладу.

Транскрибуючи, а не перекладаючи такі імена, перекладач ускладнить розуміння окремих характеристик героїв казки для читача. На сучасному етапі названу проблематику в якості власних наукових досліджень обрали М. Венгренівська, О. Губарева, Л. Дегтярьова, Г. Максимів, Є. Тимченко та ін. Відомо, що антропоніми (імена людей) – це вид власних назв, які служать для виділення названого ними об’єкта з низки подібних, для його індивідуалізації та ідентифікації . В. Виноградов наголошує, що власна назва – це завжди реалія. В кожній власній назві міститься інформація про локальну та національну приналежність об’єкта, який вони позначають .

Існують декілька варіантів поділу імен персонажів казок (за структурою, функціональною значущістю, ступенем їх вживання). Отже, тут слід говорити про канонічні, неканонічні, запозичені, вигадані, власне казкові імена. Канонічне ім’я (термін походить з церковного лексикону) – це ім’я, яке дається людині при хрещенні і закріплюється за нею. Неканонічним є ім’я, що надається дитині при народженні. В наш час ці імена можуть не співпадати, тоді як у давні часи людину традиційно у повсякденному житті називали так, як її хрестили. Запозиченими вважаються імена людей, що є розповсюдженими в іншому географічному просторі. Як правило, у процесі перекладу канонічні, неканонічні та запозичені імена транскрибуються чи транслітеруються.

Єдине, на що тут варто звернути прискіпливу увагу, це правильність відображення звучання власного імені в мові оригіналу засобами мови перекладу, чого, нажаль, не завжди дотримуються перекладачі.

Oсобливо обережним слід бути перекладачу, якщо він зустрічається з іноземними власними іменами, які вже мають форми перекладу, що склались традиційно. У цьому випадку перед ним постає проблема вибору: або подати новий, більш точний варіант перекладу, або залишити стару, менш точну, але знайому, загальноприйняту форму. Вибір перекладача повинен залежати від ступеня освоєності тієї чи іншої власної назви. У будь-якому випадку, у читача перекладеного твору не має виникнути уява, що мова йде про якесь інше явище.

Перед тим, як перейти до характеристики вигаданих та власне казкових імен героїв фольклорних творів для дітей, необхідно проаналізувати ще один їх підвид – антропомізовані іменники (Вовк, Лис, Заєць), які не є антропонімами (назвами людей) у звичному нам розумінні. Втім, дуже часто героями, скажімо, українського епосу виступають персонажі не з іменами людей чи промовистими іменами, а саме звірі на позначення певних людських образів. Тому проблему перекладу таких назв казкових героїв не можна оминути. Як правило, цей аспект перекладу не складає особливих труднощів для перекладача, оскільки такі назви слід просто передавати відповідними лексемами з мови перекладу.

Переклад персонажів-тварин з народних казок, які супроводжуються стійкими епітетами у формі додатка, є проблемним. Виокремлена проблема є, передусім, актуальною для перекладу вітчизняних народних казок на інші мови, оскільки імена тварин такого складу розповсюджені саме у слов’янській традиції. У більшості випадків перекладачеві треба утворювати нові імена за тими моделями, що прийняті у фольклорних текстах мови перекладу .

Переклад означеного виду імен казкових героїв потребує від перекладача неабияких вмінь, недарма В. Виноградов називає процес роботи перекладача з трансформацією смислових імен творчістю. Наступні приклади яскраво ілюструють цей тип перекладацьких трансформацій: Finny and Twisty (Круть і Верть), Пані Метелиця (Mother Hulda or Mother Holle), Ледащиця (Lazybones). Певні складнощі при перекладі утворюють випадки, коли відповідник у мові перекладу має іншу граматичну характеристику (рід) ніж слово у мові оригіналу. У декотрих випадках інший, ніж в початковому варіанті, рід не є принциповим для розуміння змісту казки: соломинка (straw), вугіллячко (ember), боб (bean). Але в окремих обставинах той факт, що іменник у мові перекладу має іншу гендерну характеристику, може заважати адекватному сприйняттю казки дітьми. Так, Pea-Roll-Along– це український казковий герой Котигорошко. Необхідно враховувати, що для казок є характерним використання таких назв головних героїв, які містять у своїй структурі суфікси суб’єктивної оцінки.

Інші пестливі назви казкових героїв відтворюються засобами мови перекладу, що відповідають аналогічним засобам мови оригіналу: granny (бабуся), gramps (маленький дідок), mousy (мишеня), goby (бичок).

Труднощі перекладу казкового твору братів Грімм «Вовк і семеро козенят».

Коли йдеться про художній переклад, треба пам'ятати наступний факт: дослідники розрізняють окремі підвиди перекладацьких трансформацій навіть у межах одного жанру. Так, наприклад, слід окремо говорити про переклад художньої прози, поезії, пісень. Урахування особливостей жанру, у рамках якого працює перекладач, є неодмінною складовою процесу передачі тексту з однієї мови на іншу. Казка – це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

На даному етапі розвитку літературознавства усталеною є тенденція розділяти казки на народні та літературні. Народна казка є результатом колективної творчості, літературна ж казка належить конкретному авторові. Однак у період становлення авторських казок їх було доволі важко відокремити від народних.

Так, оповідання Ш. Перро «Казки матінки моєї Гуски», що почали поширюватись уже в 1697 р., дуже тісно перекликаються з мотивами французького народного епосу. Відомим також є той факт, що казки братів Грімм, відомих німецьких учених та збирачів фольклору, які видали в 1812 р. збірку «Дитячі і сімейні казки», не претендуючи на її авторство, взагалі є обробкою письменниками народної творчості.

Установлено, що жанрово-специфічними рисами народної казки є: наявність однієї сюжетної лінії; чіткий розподіл на епізоди; тричленна структура з тенденцією до восьмичастинності; поверховість і типовість діючих осіб без змалювання їх внутрішнього світу, зокрема без відчуття часу, без почуттів (таких, як, наприклад, кохання чи ненависть), без згадки необхідності старіння або смерті; виключна концентрація на героях і їх вихід в ізоляцію чи універсальний зв’язок із усім сущим; підкреслено чітке зображення подій; стереотипні сценарії розвитку подій, які відповідають наївній моралі відповідного етносу (наприклад, коли первісна незадовільна ситуація за допомогою сил цього чи потойбічного світу, а також завдяки власним старанням ліквідується і обертається на свою повну протилежність); безмежна кількість споріднених мотивів і мотивів, що стереотипно повторюються; постійний «щасливий кінець» . Що стосується тематичного поділу казок, то розділяють казки про тварин (птахів, рослин, комах), чарівні казки (їх іноді називають героїчні чи фантастичні), суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні) казки. Беззаперечною є важливість казки як ретранслятора національної специфіки, що виявляється в історичному та релігійному фоні, мові персонажів, побутових подробицях тощо.

Жанрово-специфічні риси казки, як правило, передаються при перекладі без змін, адже в іншому випадку автором перекладу були б порушені елементарні правила перекладу художнього твору. Аналізована казка «Вовк і семеро козенят» («The Wolf and the little goats») не містить глибокої країнознавчої інформації, тому проблем у процесі передачі національної специфіки в перекладача Сидора Сакидона не виникло. Утім окремі порушення перекладацьких принципів в українському варіанті казки все ж спостерігаються. Стосуються вони, насамперед, підбору такої лексики, яка б передавала особливості мови перекладу, нівелюючи при цьому культурний вплив країни, з мови якої відбувається переклад.

Простежимо випадки, коли експресивно забарвлені лексеми втрачають своє додаткове емоційне навантаження в українському варіанті казки: skin, bones and all – з кісточками; guard against the wolf – вовка в хату не пускайте; branches shook – листя шумить. Як бачимо, більшість випадків втрати емоційності в перекладених словосполученнях пов’язані з тим, що автор не зміг / не вважав за необхідне підібрати український відповідник англійському фразеологізму.

Синтаксичні адаптації стосуються, здебільшого, типової для слов’янської казки побудови речення, коли воно починається з дієслова, при чому в усіх наведених прикладах структура англійського речення залишалась стандартною: there wa once – була собі …; had seven little ones – мала вона семеро маленьких козенят; looked at him carefully – обдивилась його коза.

Особливу увагу слід звернути на передачу елементів тексту, які перекладач презентує в такий спосіб, що вітчизняний читач легко вгадує тут мотиви українських казок. Безумовно, сприйняття змісту казки це полегшує, але спірним тут є питання про еквівалентність перекладу: to fetch food – травички нарвати, діток нагодувати; our mother has no black paws like you – у нашої матусі ніжки біленькі, гарненькі, а в тебе чорні; wolf strolled into the green mead-ows – вовк посунув надвір, на зелений моріжок .

Аналізований переклад яскраво демонструє прагнення автора адаптувати перекладену версію німецькомовної казки до рівня українського читача молодшого віку. При цьому стиль розповіді, структура казки в перекладі не порушені. У випадку, коли перекладач переслідував мету, зробити зміст казки для українських малят якомога легшим та зрозумілішим, можна назвати результат його роботи вдалим.

У результаті аналізу оригіналу та перекладу англійської казки «Вовк і семеро козенят» даний результат роботи перекладача є насамперед творчим, хоч і містить певні неточності окремих елементів тесту; втрата експресивно забарвленими лексемами додаткового емоційного навантаження; синтаксичні адаптації.

Беззаперечним є той факт, що автор перекладу додав українській версій твору експресивності та емоційності, що є обов’язковим елементом кожного казкового твору.

Список використаної літератури

1. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: Принципи утворення та складові // Проблема семантики слова, речення та тексту: Зб.наук.ст. – К.: КНЛУ, 2001. – Вип.7. – С.26–30.

2. Брати Грімм. Казки // Бібліотека журналу «Дивосвіт». – Вип. 17. – 2003

3. Grimm’s Fairy Tales – Wordsworth Classics - 272 p.

4. Венгренівська М. А. Казкові імені і назви та їх переклад / М. А. Венгренівська // Слов’янський світ. – Вип. 6. – 2008. – С. 203-220.

5. Виноградов В. С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / В. С. Виноградов. – М. : Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.

6. Грабовский Н. К. Теория перевода : учебник для студентов высших учебных заведений / Н. К. Грабовский. – М. : Издательство Московского университета, 2004. – 542 с.

7. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози) / Р. П. Зорівчак. – Львів : Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 216 с.

8. Ким А.А. «О некоторых способах классификации сюжетов и героев народных сказок». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/o-nekotoryhsposobah-klassifikatsii-syuzhetov-i-geroev-narodnyh-skazok

9. Кучер З. І. Практика перекладу : навчальний посібник для студ. вищ. вавч. заклад / З. І. Кучер, М. О. Орлова, Т. В. Редчиць. – Вінниця : Нова Книга, 2013. – 504 с.